Складні іменники

Природу треба охороняти та любити, щоб нащадки згадали нас з теплотою, щоб не соромно було за своє життя на Землі.

Стомлена тяжкою працею та повсякденними турботами, вона йшла, тримаючись за серце.

Боротьба є умовою існування людини: життя вмирає, коли закінчуються прагнення, суперечки, мрії.

Загуркотіло у хмарах, і знову те гуркотіння здалося якимось залізним; хтось там залізні бочки перекочує в небі;

Невибагливою була верба, яка полюбляла вологі місця, через що побутувала прикмета: “Де верба – там вода”;

Барвінок був символом дівочої честі, любові; його влітали у вінки, якими прикрашали голови молодих на весіллі.

Козак живе з бідою, як риба з водою, але водночас із ним поруч привілля і необмежена воля, тому ніколи не стерпить він приниженості і залежності;

Коли поговориш з людиною по душах, воно одразу щось там і зворухнеться: серце не кам’яне!

Хоробрих у бою і вірних у товаристві козаків нагороджували звучними прізвиськами, котрі багато до чого зобов’язували, і носили такі прізвиська з честю.

складносурядне;

безсполучникове;

складнопідрядне;

складнопідрядне з кількома підрядними;

складне речення з різними видами зв'язку.

Трьох частин

Чотирьох частин

П’яти частин

Шести частин

Потрібно робити лише те, що бажають твоя душа й серце, і тільки тоді людина досягне вершини своєї творчості.

Ви тільки задумайтеся над тим, як приємно відпочити ввечері під зоряним небом на прохолодній траві, а навколо тебе - тиша.

Я дізналася, що в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату і хлопчик, ризикуючи життям, зміг винести з вогню маленьку сестричку.

Темні хмари укрили небосхил, затулили ясний місяць, усе навколо заснуло, тому що ніч прийшла панувати на землю.

Нехай кохання не покидає моє серце, а юність хай буде такою щоб кожен позаздрити міг.

Я підійшла до села, перша побілена хатка, яка кинулася у вічі була Тетянина.

Складне речення із сурядним і безсполучниковим зв’язком

Складне речення із підрядним та безсполучниковим зв’язком

Складне речення із сурядним, підрядним, безполучником зв’язком.

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні

(В. Сосюра).

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні (В. Сосюра).

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якимг людьми зустрічався (І. Нечуй-Левицький).

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя (Я. Ваш).

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський).

Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М. Рильський).

За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги (П. Грабовський).

Герман Гольдкремер був одним із перших спекулянтів, що злетіли на Борислав, мов хижі ворони на падло (І. Франка).

Яків повів коней навпростець, і було чутно, як тріщав у них під копитами сушняк (А. Шиян).

Ніна спочатку думала про Якова Македона, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили його образ, і перед очима постали і люди інші, і події, що їх довіку не забути (А. Шиян).

  То поїзд затримувався на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся із станційними працівниками, що не хотіли відпускаи вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором (А. Хижняк)

Майже кожного місяця я приїздила до Києва, але раз у раз траплялося так, що або Ванда Львівна виїхала до Львова, або я через якісь обставини не могла її дочекатися (М. Пригара).

Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова (О. Гончар).

Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер золотим од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне (П. Тичина).

Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині (С. Скляренко).

Дивовижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі: той сміявся, той плакав, там обнімалися, там підняли на руки і цілували стареньку бабусю, що принесла останню качку (Я. Ваш).