Складні речення. Пряма мова. Діалог

Ясне сонце геть підбилося вгору розсіває своє золоте марево по зеленій долині.

Обважніле гілля дерев зелень кущів картоплі все ніби порозбухало водою.

Мабуть батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася

У заплавах ховалися ситі крижні й не полохані пострілами кулики.

Стара черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот.

Він правді дивився у вічі але насолоджуватись не боявсь.

Сонечко обливало землю своїм світлом й цілувало промінням.

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

Сонце вже звернуло з обіду й хилиться на захід.

 Сонце підбилося вгору в тумані мигтіло останнє проміння..

З добра й любові приходить щастя на возі.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг а високо в небі літає самотній шуліка.

Струмок дзюрчить і роса блищить і вогнище палає і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Вітер з моря море розгойдав хвилями здійнялися простори.

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

Соловей щебече в лузі, добрий ранок, всім вам друзі!

Соловей щебече в лузі: “ Добрий ранок всім вам, друзі!”

Соловей щебече в лузі-добрий ранок, всім вам друзі!

''Соловей щебече в лузі'',-добрий ранок,всім вам друзі!

реплікою

словами автора

власними словами

двокрапку

тире

кому

крапку

— Навчіть мене розуму! — звернувся він просто до крука,— я вже давно його шукаю, та ніяк не знайду.

— Розум, молодче, по дорозі не валяється,— мовив поважно крук,— не так-то його легко знайти! 

"Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчились?" — питають було його.

"Біда навчила!" — каже.

тире

кома

кома й тире

ніякий

зв'язне висловлювання однієї особи

слова, що належать автору сказаного

розмова двох або декількох осіб

Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга разом обхопили серце.

Гримить Дніпро, шумить Сула,озвались голосом Карпати

За переказом, гуси, сполошившись і розбудивши сторожу, врятували Рим від ворогів.

Раптом задув північний вітер, небо затяглося хмарами.

А: "П"

"П!" - а.

"П", - а.

 "П?" - а.