Складні випадки правопису апострофа та м'якого знака

А На позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї;

Б якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня;

В на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї, якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня (крім р).

А На початку складу;

Б у кінці складу;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

А У власних назвах у кінці складу перед я, ю, є, ї;

Б у власних назвах перед я, ю, є, ї;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

А Після префіксів, що закінчуються на приголосний перед я, ю, є, ї;

Б після першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї;

В після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї.

А У середині складу після к та інших приголосних;

Б у тих випадках, коли я, ю, є, ї позначають м’якість попереднього приголосного;

В коли ці власні назви — прізвища.

А Коли перед буквами б, п, в, м, ф, що позначають губні приголосні, стоїть інша буква на позначення приголосного (крім р), який належить до кореня слова;

Б коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного;

В коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного (крім р).

А У кінці складу перед я, ю, є, ї що позначають один звук;

Б якщо перед р є інший приголосний, що належить до кореня;

В після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є, ї позначають один звук після м’якого приголосного.

А у середині слів після літер д, т, з, с, ц, л, н, р перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки;

Б після літер д, т, б, п, ц, л, н, якщо вони передають м’які приголосні звуки [д'], [т'], [б̓], [п̓], [л'], [ц'], [н'];

В після літер, що позначають м’які приголосні звуки у середині складу перед літерою а;

Г у буквосполученнях -льц-, -ньц-, -ньч, -льч, що походять із -льк-, -ньк-.

А після літери л навіть перед наступним м’яким приголосним звуком;

Б після літер д, т, з, с, ц, ж, ш у словах іншомовного походження та р;

В після р у кінці слова;

Г після літер д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова або складу.

А перед буквами, що позначають тверді приголосні;

Б у кінці слова;

В перед ї, йо та я, ю, є, що позначають два звуки;

Г після н перед шиплячими.

А у середині слів після літер д, т, з, с, ц, л, н, р на позначення м’якості приголосного звука перед голосним о;

Б після літер д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова або складу перед наступним твердим приголосним звуком;

Г після літери л перед наступним м’яким приголосним звуком;

Д між двома м’якими приголосними.

А При збігу приголосних на позначення подовжених м’яких звуків;

Б всередині складу для позначення м’якості попереднього приголосного звука перед [о];

В для позначення твердості попереднього приголосного звука;

Г завжди після літери, що позначає твердий приголосний звук.