Складнопідрядні речення

A Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло

і рябіло. (О. Довженко)

Б Учи азбуку — прийде хліб у руку. (Нар. творчість)

B І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали

спільними, як у дружній сім’ї. (О. Довженко)

Г Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові

листочки. (В. Козаченко)

A Мені відкрилась істина печальна — життя зникає як

ріка Почайна. (Л. Костенко)

Б Не прав ведмідь, що корову з’їв — не права корова, що

в ліс пішла. (Нар. творчість)

B Долають простір не істоти, не механізми і не звуки:

предмети, літери і ноти над головою наче круки.

(В. Неборак)

Г Хтось мовчки підвівся з-перед ясел волхва, і той озирнувся

з порога: на Діву дивилась, мов гостя, зірниця

Різдва. (Ю. Андрухович)

A Діти намостили птахові м’яку постіль з вати у старій

картонній коробці з-під взуття; її поставили біля

Чубарикового ліжка. (Л. Смілянський)

Б Ось тільки в лісі туман тримається якнайдовше, він тут

хапається за кожен виярок, сіріє в горіховій гущавині,

коливається над дзеркалом озера. (Є. Гуцало)

B Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі,

з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи

торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння,

ніздрі затремтіли в передчутті холодної води.

(Є. Гуцало)

Г Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка,

стригне очима по вулиці. (Гр. Тютюнник)

А Защебетав соловейко — пішла луна гаєм. (Т. Шевченко)

Б Данька не будили — він сам устав спозаранку. (Є. Шморгун)

В Пізній листопад — буде сувора зима. (Нар. тв.)

Г Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.

(М. Рильський)

А Повний чайник мовчить неповний шумить.

Б Розумний учить дурень повчає.

В Яблуню не вчи родити яблука її уже сама натура навчила.

Г Велика ріка тече спокійно розумна людина не підвищує голосу.

А  Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Б Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

В У товаристві лад усяк тому рад.

Г Правильно сказав Сенека жорстокість народжується з посередності й  слабкості.

A Десь у хлібах кричав перепел і туман

стелився од річки. (А. Головко)

Б Скільки глянеш вилискують розгойдані

хліба. (О. Довженко)

B Лаврін не поганяв волів він забув

і про воли і про мішки й тільки

дивився на Мелашку. (І. Нечуй-

Левицький)

Г На хвилину раптом стихли голоси

і спинилися тіні. (Л. Смілянський)

Д Закурілася земля задиміла пішов

дощ дрібний та тихий мов крізь сито

засіяв стрепенулися темні ліси і розправляючи

підставляли своє загоріле

листя під дрібні дощові краплі. (Панас

Мирний)