Складносурядне речення

На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

Ще ходить осінь по опалім листі, обтрушуючи золото ясне.

 Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

 Вже ллється злива листя золотого, і в синю далеч лебеді летять.

Мабуть, осінь іде зі свого золотого весілля, а сніжок молодий простелив їй пухкі килими..

 … i сипала пригорщi снiгу.

… i все дужчав мороз.

  … i не здавала позицiй.

… i скувала льодом річку.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Минулася буря – і сонце засіяло (М. Рильський).

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).