«Слово о полку Ігоревім» — давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу.

віддзеркалює моральні й духові сили українців київського державного княжого періоду;

мала великий вплив на оригінальне письменство, нерідко визначаючи  його жанри,  композицію, ідейний зміст.

Продовжує розповіді про історичну долю єврейського народу.

Філософсько-моралістичні твори, що відображають увесь спектр людських емоцій і почуттів.

Розповідь про діяльність учнів Ісуса Христа

Докладний виклад життя й науки Ісуса Христа як зразок для

наслідування.

хронологічний опис важливих історичних подій, очевидцем яких був сам літописець або про які він чув від когось із очевидців

жанр середньовічної літератури дидактично-виховного спрямування.

утеча Ігоря з полону й повернення  на батьківщину.

затемнення сонця, розповідь про рух руського війська на половецьку територію; 

друга битва, під час якої військо русичів було повністю розбите

«золоте слово» Святослава та  плач Ярославни

орнаменталізм

бароко

класицизм

мунументалізм

Князь Ігор

Святослав

Руська земля

князь Володимир

архімандрит Рафаїл Турконяк

диякон Григорій

Іоанн Екзарх

князь Ігор,Ігорева дружина– Єфросинія Ярославна,воєвода Біловолод Просовича...

один

три

два

жодного

епічний

ліро-епічний

ліричний

драматичний

У Чернігові

У Києві

У Новгороді

У Львові

Ігоря

Володимира

Святослава

Всеволода

засудити легковажність князя Ігоря

прославити сміливе руське військо

довести силу князів

прославити минуле нашої землі

закликати князів до єднання

ватажків половецького війська

чотири роки неволі

Ігореві полки

князів-учасників походу

Ігор

Святослав

Ярославна

Боян

Львова

Путивля

Києва

Новгород-Сіверська

виступу дружини князя Ігоря в похід

перемоги в першій битві Ігоря

сну і «золотого слова» Святослава

втечі Ігоря з полону

київський

новгород-сіверський

путивльський

галицький

 збір Ігоревого війська

загибель Всеволода

поразку Ігоря

утечу Ігоря з полону

До церкви Святої Богородиці Пирогощої

До Ярославни

До Святослава

До Всеволода

літопис

історичний роман

героїчна поема

повість

Боян - "Не десять соколів на стадо лебедів пускає,а свої віщії персти на живії струни накладає"

Овлур - "Коли сокіл до гнізда летить - то ми сокільця опутаємо"

Всеволод - "Один брат, один світлий ти, - Ігорю! Оба ми є Святославичі!"

Святослав - "Вступайте, господарі, в золоті стремена, за обиду часу нашого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!""