словосполучення . головні й другорядні члени

Азовське море, два хлопці, бігти швидко

знайти щастя, накивати п'ятами, вивчити краще

вищий за нього, вивчати мову, прийти вчасно

дякувати мамі, ліс дрімає, мчати на велосипеді

українська мелодія, не чути пісень, весна і літо

мелодія лине, ахіллесова п'ята, для тебе

крокодилові сльози, хворіти на грип, змагатися за перемогу

на березі моря, з нами, лежати горілиць

Ніч підняла своє крило.

Летять у далекому вирії гуси.

Знайому пісню вітерець співає.

Вишиває осінь золоті квітки.

Сонце вже ховалось за гори.

Узгір’я хмариною спускалось в море.

Повіяв ранковий вітер.

Черговий зайшов до класу.

Летять у далекому вирії гуси.

Мерехтить роса навколо на зеленій мураві.

Знову наснилось дитинство.

Повіяв ранковий вітер.

Розгулялася буря.

На ранок усі вулиці були під водою.

Слався по долинах тонкий туман.

Я знову чую.

Дме різкий холодний вітер.

Лунко рипить осика.

Вожак упевнено тримається  курсу.

Улянка рвала  в кошик шипшину.

А) Мороз уночі намалював квіти на холодному склі.

Б) Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

В) Дітям дарували книжки й фотоальбоми.

А) Задумалося глибоко море в далечині.

Б) Задумалося глибоке море в сузір’ях далеких.

В) Задумалося далеко море в моїх думках. 

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Над сивим бором в рудих корчах мела-крутила крута зима.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні.

Високо в осінньому небі ми побачили журавля.

Маю я святе синівське право, з матір'ю побуть на самоті.

І океанів тих немає, щоб вірні роз'єднать серця.

Коні шалено мчали полем.

Каву по-східньому готують у піску.

Нас інші ждуть обірвані мости.

Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе море.