Словосполучення. Речення

дрімає річка

йти повільно

тиха хода

старанно вчитися

Лани золотої пшениці гойдаються під сонцем.

Ясні зорі усміхаються місяцю

Соловейко будить співом леваду

Україна це тихі води.

підметом

присудком

додатком

означенням

розповідне

питальне

спонукальне

окличне

окличне

спонукальне

розповідне

питальне

Юрко та Ігор побігли до зеленого килима поля.

У садку пахло стиглими яблуками.

Маленька пташечка поклювала зернятка.

Пізніше за інші дерева прокинувся дуб.

Блукаю стежками зимового саду.

Ніхто не побачить мої сни кольорові.

Найкращою є бабусина казка.

Дощ несміливо стукає у шибку.

Усе в чеканні краплі роси, земля і місяць, вишні й тополі.

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву

Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

Прилетіла пташка додому, заспівала пісню знайому.

Через багато років колишні однокласники зібралися на зустріч.

У садку біля хати росли молоді яблуні, груші й абрикоси.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Мама поставила на святковий стіл новий посуд і тарілки.

Дзвени, моя пісне крилата, в вітрах світової весни.

Я в полі сам буду стояти, шаблі ворожі відбивати.

Уночі несподівано знався північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Ластівочка сизокрила, звідки ти прилетіла?

Усю худобу пасли на луках, на полях чи лісах

Це, кажуть, вітер посивів й розгублює волосся.

Там лишилися всохлі дерева і подвір'я заросле, і стежка ота споришева.

Знову гречка рясно зацвіла, в полі пахне мед і дика м'ята.

весна

гість

її

дівчата