Службові частини мови

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника , займенника від інших слів у словосполученні та реченні

 службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

 службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

іменником

  прислівником

 прийменником

 займенником

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

  (з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

  (під)кінець, (за) винятком, (на)прикінці, (в)наслідок, 

  (із)за, (з)під, (з)поміж, (з)перед

А1

 Б 2

  В3

 Г 4

А) з дієприкметниками, які не мають при собі пояснювальних слів і виконують синтаксичну функцію означення

 Б) з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

 В) з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 Г) з прикметниками, які виступають у реченні присудками

посеред, попід, то, ні, хай.

аби-, де-, сь-, чи-, у.

 навіть, нехай, немов, а, бо. 

  хай, не, -сь, лише, таки.

неповторювані, повторювані, парні.

сурядні, підрядні.

 модальні, словотворчі, формотворчі.

прості, складні, складені. 

Переливати з пустого в порожнє.          

Живий народ, що мав своє письмо!

Не бачити смаленого вовка

 Шукати голку в сіні

Прийменник

 Сполучник

 Частка

 Вигук

Ой, у полі гне вітер тополі...

  Як тебе не любити, моя Україно!

 Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

Хай  шумить єдиним світлим шумом синій наш Дніпро.

завдяки підтримці, з деякого часу

 украй виснажений, протягом місяця

близько двох років, на сьогодні

 вірно пояснити, додаткові нагрузки, з деяких пір

Прийменник - службова частина мови, яка не виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні або реченні.

Прийменник - службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого лише у реченні.

Прийменник - службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого лише у словосполученні.

Прийменник - службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні або реченні.

І, із-за, щоб, якби, коли б, тому що, через те що.

І, а, щоб, якби, біля, тому що, через те що.

І, а, щоб, якби, коли б, тому що, через те що.

І, над, щоб, якби, коли б, тому що, через те що.

Окремо.

Через дефіс.

Разом.

Разом або через дефіс.

надає  реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм;

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;

вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

похідні  й непохідні;

сурядні й підрядні;

модальні, словотворчі, формотворчі.

В долині – луки, трава по пояс.

Було у нього щось тривожне.

Час – не наша власність.

Ну що, здавалося б, буде поганого?

Нехай іде та добре попрацює!

Знайшовсь - таки сирота убогий.

Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Батьківщина розпочинається для людини зі шматка неба.

Люди з красивими душами не здатні на підлість.

Як хороше радіти без причини, коли на місто студінь опада.

Повторюй, щоб добре запам'ятати.

Він читає, а вона пише твір.

Існують сполучники сурядності та підрядності.

Я читав, але не запам'ятав.

І, зате, але, а , або, та, й ;

Ніби, ледве, бо, хоча ;

Щоб, тому що, а , коли ;

Якщо, щойно, так що, чи..., чи.

А) (не) втомний, (не) далеко, ( ні) де, (не) прислуховуючись

Б) (не) волити, (не) дочуваєш, ( не) скошений, ( ні) трохи

В) (не) роба, (ні) про кого, (не) зустрітися, ( не) зчутися

Г) ( ні) до чого, (не) хтуєш, правила ( не) вивчені, (не) правда

авже ( ж)

 якось ( ж) то

прийди ( ж) бо,

прийшов ( таки)

Навколо річки ростуть верби.

Ми ходили кругом і навколо.

Машина промчала поруч.

Аж ось нарешті і любий край.

За|мість, в|супереч, по|за, по|серед ;

З|посеред, з|під, з|поміж, із|за ;

По|над, по|біля, з|над, з|поза.

Я хочу співати так, що(б) серця раділи.

Що (б) не сказав, все не так.

Що(б) не трапилось, ми не розлучимось.

Думаю, що(б) то відповісти дитині.

Хай, нехай, б, би;

Ні, не, будь, аби;

Таки, то, от, бо, но;

Мов, отож, же, навіть.

Правда таки переможе.

Пішов би я в Україну.

Я буду крізь сльози сміятись.

Розум за гроші не купиш.

Лунають лише пісні солов’їні.

Тече вода із-за гаю та попід горою.

Нехай квітне планета чистотою.

дарма/що, іди/но, будь/коли

таки/так, тільки/но, будь/як

все/таки, так/от, аби/що

отакий/то, як/небудь, казна/що

формотворчі

модальні

заперечні

словотворчі

частка

прийменник

сполучник

вигук

Ніхто, нізвідки, ні з ким, ні сліз, ніде.

Ні один, ніякий, ніщо, нісенітниця, ніколи.

Нікого, нівкого, ніяк, ні шелесту, ні до кого.

Ні для кого, ніяковість, ні з ким, ні те ні се.

відпочиваємо по черзі

називати на прізвище

виконати за умови

змагання по плаванню