Службові частини мови

поза, за, заради, повз

із-під, але, при, перед

для, без, не, серед

з-поміж, обабіч, до, коли

хоч, дарма що, коли, якщо

щоб, аби, для того щоб, з тим щоб

мов, чи, як, якби

бо, тому що, зате, що

Ішли до річки не через місто, а навпростець.

Абрикосів ще багато, аж гілля гнеться.

Хай тільки потепліє та подовшає день.

Голо кругом, лиш де-не-де в полі скирту видно.

дарма-що, тому що, тільки що

будь ласка, уві сні, неначебто

допобачення, що ж до, коли б то

все-таки, немовби-то, ні на що

будь/де, будь/з/ким, іди/бо, усе/ж

аби/який, коли/б/то, тільки/но, ніби/то

усе/ж/таки, таки/все, хоча/б, що/ж/до

як/то, усе/таки, скажи/но, будь/коли

Прийменники за значенням є похідні й непохідні.

У реченні Навколо нас ціле море маків немає прийменників.

Усі сполучники слід писати разом.

Частка - це самостійна частина мови.

іспит з хімії

піду за книжками

трапилося по необережності

по закінченні терміну

Частки бо, но, то, от, таки пишуться разом із самостійними частинами мови.

Частки бо, но, то, от, таки пишуться окремо із самостійними частинами мови.

Частки бо, но, то, от, таки пишуться через дефіс із самостійними частинами мови.

Частки бо, но, то, от, таки пишуться разом із службовими частинами мови.

Звела їх доля, наче в нагороду за/те, що мали незглибимі душі.

Як/би я тепер хотіла заспівати й далеко поплисти.

Ну що/б, здавалося, слова...

Це лиш слова, про/те вони безсмертні.

А як/же ти ввійшла в квартиру?

Я вас підвезу, авже/ж!

Ми те/ж підійшли до гурту молоді.

Я заблукав, ото/ж зателефонував другові.

Не знаю, ні/хто він такий, ні/де він живе.

Ні/в /кого запитати!

Не сказали, ні/що мені робити, ні/куди йти.

Мені ні/хто, на жаль, не допоможе.

Хай не розбудить смутку телефон.

Якщо кохаєш, знайдеш цю хатину.

Голос криниці - чого ж ти замовк?

Я зустрів би тебе вранці.