Службові частини мови

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника , займенника від інших слів у словосполученні та реченні

службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

іменником

прислівником

прийменником

займенником

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

(під)кінець, (за) винятком, (на)прикінці, (в)наслідок, 

(із)за, (з)під, (з)поміж, (з)перед

А1

Б 2

В3

Г 4

Вигуки

Частки

Сполучники

Прийменники

Єднальних сполучників

Протиставних

сполучників

Розділових сполучників

Умовних сполучників

прості, складні й складені

похідні й непохідні

одиничні, повторювані й парні

сурядності й підрядності

Наче, коли, поки не, щоб.

Або… або, а, так що, оскільки.

Та, однак, і, а.

Якщо, як, чи… чи, хай.

не/два, не/ми, не/до/речі

не/вдаха, не/здара, не/далеко

не/з/руки, не/приязнь, не/широко

не/слава, не/абиякий, не/наш

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

ні/хто, ні/в/якому, ні/від/чого.

ні/який, ні/скільки, ні/кого.

ні/чого, ні/в/що, ні/до/чого.

 ні/де, ні/з/кого, ні/з/ким.

І така навкруги не/вимовна краса...

Наша дума, наша пісня не/вмре, не/загине.

Не/сказане лишилось не/сказаним.

Сердяться слабкі душі, сильні ж не/навидять і не/прощають.

Не/хай почекають не/відкладні справи.

А) Ти б не хотів, щоб день уже скінчився?

Б) Степанчику, голубчику, чого-бо ти плачеш?

В) І знову думати заходивсь про те ж таки, що й вчора.

Г) На те й лихо, щоб з тим лихом битись.

Д) Отаке то на сім світі роблять людям люди.

А) Які/ж/бо, колись/то, що/небудь

Б) Отак/бо, скажи/но, будь/звідки

В) Де/коли, правда/бо, будь/чого

Г) Отож/бо, ну/бо, таки/прийшов

Д) Навряд/чи, тут/таки, казна/де

Авжеж, такий у нас ведеться звичай

Я люблю ту пору, коли сунички цвітуть

Розквітли тюльпани, іриси — і все навколо повеселішало

Мова наша,  мова — літ минулих повість

он(куди), аяк(же), тільки(що)

що(року), аби(як), адже(ж)

все(таки), то(ж), ні(хто)

не(хай), от(же), ні(який)

сполучник

частка

вигук

а)  сурядності й підрядності;

б) такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення;

в) модальні, формотворчі, заперечні.

а) комами або знаком оклику;

б) тире;

в) комами й тире одночасно.

а) до іменників;

б) до прислівників;

в) до вигуків.

ура! ґвалт! рятуйте! лихо!

тік-так! няв-няв! ф’ю-ф’ю! брязь!

пхе! дзинь! ого-го! леле!

от тобі й маєш! киць-киць! годі! добридень!

О земле моя, нема рідніш за тебе.

На жаль, погода зовсім зіпсувалась.

Не будіть мене, будь ласка, ліси шелестливі.

Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий.