Службові частини мови

сполучник, частка

частка, прийменник

частка

сполучник

на все добре, до побачення

присягай-бо, будь ласка

надобраніч, їй-богу

добридень, нумо

 2

3

4

 5

іменник

 прийменник

 займенник

 частка

 (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(по)друге, (по)одному, (до)мене, (тим)часом

з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, якщо слово без НЕ не вживається

з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 з іменниками, коли при них є протиставлення

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

 ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо

 тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)

 отож(бо), якби(ж)то, цеб(то), тому(то)

бо(ж), хоч(би), колй(б)то, цеб(то)

1, 2, 4

1, 7, 8

 2, 3, 8

 5, 6, 7

службова частина мови, що виражає залежність одного поанозначного слова від інших слів у словосполученні та реченні

службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

1

2

3

4

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Зате, немовбито, якби, проте, нібито.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

 А) Усе іде, але не все минає.

.

Б) То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

Г) А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Д) Лице рум’яне, та серце кам’яне

посеред, попід, то, ні, хай.

 аби-, де-, сь-, чи-,  у.

навіть, нехай, немов, а, бо. 

хай, не, -сь, лише, таки.

неповторювані, повторювані, парні.

сурядні, підрядні.

модальні, словотворчі, формотворчі.

прості, складні, складені.

Переливати з пустого в порожнє.          

Живий народ, що мав своє письмо!

Не бачити смаленого вовка

Шукати голку в сіні

Прийменник

Сполучник

Частка

Вигук

Ой, у полі гне вітер тополі...

Як тебе не любити, моя Україно!

Ви чуєте , скільки вогню в нашій мові!

Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

ура! ґвалт! рятуйте! лихо!

ж-ж-ж! няв-няв! ку-ку! дзень!

пхе! дзинь! ого-го! леле!

от тобі й маєш! киць-киць! годі! добридень!

комами або знаком оклику;

тире;

комами й тире одночасно.

нічим

служити для зв'язку слів

служити для творення слів

виступати членом речення

не є членом речення