Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка).

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

а) будь/кого, не/писав, ні/що;

б) казна/як, як/то, як/небудь;

в) що/небудь, сказав/би, хай/живе;

г) нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

 2

3

4

 5

а) б, ані, і, в, на;

б) чи, не, хай, мовляв, з-понад:

в) хіба, невже, лишень, справді, чи;

г) мовби, ніби, із-за, що, тільки.

 (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(по)друге, (по)одному, (до)мене, (тим)часом

з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, якщо слово без НЕ не вживається

з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 з іменниками, коли при них є протиставлення

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

 ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

вигуки

частки

сполучники

прийменники

А Україна – край калини в полі, верби при річках та лелек у високості.

 Б Не край мого серця, воно й так болить.

В Напівсонну тополю збудить трактор край села.

Г Мій рідний край, тобі відомі всі мої бажання.

А Додаток.

Б Присудок.

В Підмет.

Г Обставина.

По роботі пізнають майстра.

Високо літає, та низько сідає.

Без роботи день роком стає.

За одного вченого дають десять невчених.

Наука не веде до бука.

прийшов ... театр, взяти ... руки

написала ... листі, побувала ... Львові

прибрала ... кімнаті, зібрав ... кошик

яблуня ... цвіту, поклав ... шухляду

квіти ... вазі, прочитала ... книжці