СПОЛУЧНИК

Повторюй, щоб добре запам'ятати.

Він читає, а вона пише твір.

Існують сполучники сурядності та підрядності.

Я читав, але не запам'ятав.

Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.

Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.

Наша пісня — то/ж душа народу, його сила і могуть.

Повторюй, щоб добре запам'ятати.

Він читає, а вона пише твір.

Існують сполучники сурядності та підрядності.

Я читав, але не запам'ятав.

або/ж

хоч/би

тому/що

немов/би/то

протиставні

 єднальні

мети

часові

чи, начебто, немовбито, проте

як, мов, що, ніж

зате, та, якби, якщо

 немовби, немовбито, через те що, та

 Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Як(би) там не було, комусь належало це перевірити..

Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.

щоб, незважаючи на те щоб, бо, якщо

незважаючи на те що, чи... чи, так що, щоб

тому що, завдяки тому що, не то... не то, проте

тому що, через те що, перед тим як, для того щоб

коли, доки, через те що, щоб

як, наче, неначе, проте

коли, але, що, щоб

ані... ані, щоб, аби, коли

Пошили для Микити з кишенями свиту.

Брехня втікає через вікно, коли правда входить у двері.

Дім силою будують, а працею скріплюють.

Пліток багато, а правда одна.

А а, й, та, як

Б то... то, чи то... чи то, а, але

В зате, однак, і, бо

Г або, чи, хоч, наче