Сполучник

А Без труда нема плода.

Б На чорній землі білий хліб родить.

В Щоб добро мати, треба працювати.

Г Батогом обуха не переб’єш.

Д Зустрічають по одягу, проводжають по розуму.

А Хоч поганий тин та затишно за ним.

Б Не лінуйся рано вставати та змолоду більше знати.

.

.

В Є сало та не для кота.

Г За все береться та не все вдається.

Д Близько лікоть та не вкусиш.

А Не клади пальця в рот, бо відкусять.

Б На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

В Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.

Г Слово старше, ніж гроші.

Д Не так сталося, як гадалося.

А Свиня не перетвориться на коня, хоч ти надінеш на неї сідло.

Б Не кидай перлів свиням, бо вони потопчуть їх ногами.

В Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Г Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Д Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.

І, та, щоб, тому що, якщо, проте, завдяки тому що, перед тим як.

І, на, щоб, тому що, якщо, проте, завдяки тому що, перед тим як.

І, та, біля, тому що, якщо, проте, завдяки тому що, перед тим як.

І, та, щоб, тому що, під, проте, завдяки тому що, перед тим як.

Після/того/як, та/й, тому/що, для/того/щоб, дарма/що.

Після/того/як, та/й, що/б, для/того/щоб, дарма/що.

Після/того/як, про/те, тому/що, для/того/щоб, дарма/що.

Після/того/як, та/й, тому/що, для/того/щоб, не/начебто.

Тому що, у міру того що, так що, проте, неначебто, не мов.

Тому що, у міру того що, так що, проте, не начебто, немов.

Тому що, у міру того що, так що, про те, неначебто, немов.

Тому що, у міру того що, так що, проте, неначебто, немов.

Окремо.

Через дефіс.

Разом.

Разом або через дефіс.

Сполучники за будовою є прості, складні, парні.

Сполучники за будовою є прості, складні, непарні.

Сполучники за будовою є прості, складні, повторювані.

Сполучники за будовою є прості, складні, складені.

Сполучник - службова частина мови, яка сполучає однорідні члени речення або частини складного речення, не має лексичного значення, не є членом речення.

Сполучник - самостійна частина мови, яка сполучає однорідні члени речення або частини складного речення, не має лексичного значення, не є членом речення.

Сполучник - службова частина мови, яка виражає залежність однорідних членів речення або частин складного речення, не має лексичного значення, не є членом речення.

Сполучник - службова частина мови, яка сполучає однорідні члени речення або частини складного речення, має лексичне значення, не є членом речення.

А) але, а, бо, де

Б) однак, або...або, то...то

В) та, аби, і

Г) ні...ні, хоч, коли

 не/мов, ніби/то, за/те

через те/що, так/що, тому/що

немов/би, як/тільки, в/наслідок того що

 а/би, через те/що, так/що