Сполучник

2

3

4

5

5

7

9

11

Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.

Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

Як(би) там не було, комусь належало це перевірити...

Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.

(За)те її люблю, мою Україну убогу...

Не думай (про)те, що сталося.

Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.

(Як)би мені крила, у небо б злетіла.

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

а, й, та, як

бо, але, проте, зате

то... то, чи то... чи то, а, але

або, чи, хоч, наче

коли, доки, через те що, щоб

якщо, якби, коли, та

як, наче, неначе, проте

ані... ані, щоб, аби, коли

Історико-мистецьку експедицію з метою обстеження храмів провів обласний краєзнавчий музей, а її науковим консультантом став професор зі Львова.

Видавництво й обласна бібліотека за сприяння обласної державної адміністрації та обласної ради започаткували регіональну книжкову виставку.

Читачі висловлювали своє захоплення особистістю письменника й ділилися враженнями від прочитаних книжок.

Про Модеста Левицького говорили у своїх виступах письменники, а гості висловили думку про необхідність видання повного зібрання його творів.

Чоловічий хор «Мужність» успішно виступив на фестивалі хорових та оркестрових колективів.

Нещодавно відбулося обласне свято народного танцю, і переможці одержали дипломи, подяки, пам’ятний кубок.

У фестивалі взяли участь юні співаки, танцюристи віком від 8 до 18 років, а також виступали солісти, дуети, танцювальні дитячі ансамблі.

З нагоди відзначення Міжнародного дня музеїв краєзнавчий музей провів День відкритих дверей і Тиждень музеїв області.

Коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би

Для/того/щоб, як/тільки, тому/що, дарма/що

За/те, ніби/то, у/зв’язку/з/тим/що, так/що

Що/б, про/те, як/що, з/того/часу/як

Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Ми спроможні зрушити гори, якщо силами зберемось.

Луки заквітчалися квітами кульбаби, ніби хтось посіяв зорі по траві.

Я знаю, що я нічого не знаю.

Мабуть, більше таким щасливим уже ніколи не бути мені.