Сполучник як частина мови

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Г Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Односкладні, двоскладні, багатоскладні.

 Прості, складні, складені..

Прості, складні, ускладнені.

Складні, двоскладні, багатоскладні.

Зате, та, якби, якщо.

Але, мовби, начебто,та.

І, мовби, чи, коли.

Та, чи ..чи, й, бо,

Начеб, начебто, тому що, і.

Немовби, немовбито, через те що, та

Зате, якби, якщо, мовби.

Адже, отож, для того щоб,

Однак, коли, також, мовби.

Тому що, що, як, проте.

Оскільки, ніби, бо, але

Щоб, так що, поки, мов

А, й, та, як.

Бо, але, проте, зате.

То... то, чи то... чи то, й, але

Або, чи, хоч, наче

Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

Зацвіли усі діброви і, долини, і луги, і річки синіють знову і не входять в береги.

Вечір гаптував небеса і золотом, і сріблом, і янтарем.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю.

Піднялися крила сонних вітряків, і черешню білу вітер розбудив.

Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила.

Шумить та хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Десь попереду шуміла злива, і блискавка розтинала небо навпіл.

Коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би.

Для/того/щоб, як/тільки, тому/що,

дарма/що.

За/те, ніби/то, у/зв’язку/з/тим/що, так/що.

Що/б, про/те, як/що, з/того/часу/як.

Слід наполегливо працювати над удосконаленням свого професійного рівня, що/б досягти успіху.

Що/б прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці.

Що/б не трапилося, будь людиною.

Що/б не трапилося лиха, будь обачним.

Слухаючи пісню, я дума про/ те, який талановитий наш народ.

Я йшов дуже швидко, про/те ніяк не міг наздогнати товаришів

Співай же за мною про/те, як весною усе оживає знов

Мати нікому не розповідала про/те, як нам важко живеться.

Про славу думає лицар, а не про/те, щоб ціла була голова на плечах. 

Дідусь розповідав про/ те, як збирати лікарські рослини.

Письменник написав у творі про/те, що найбільше хвилювало читача.

Світ ловив мене, про/те не спіймав.

Варто пам'ятати про/те, яких батьків ми діти.

Ми - різні, про/те нас об'єднує бажання порозумітися

 Я мрію про/те, щоб найбільшою цінністю стало людське життя.

Вони боролися за/те, щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Як/би я тепер хотіла в золоте човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти

Як/би я хотів поїхати влітку до моря.

Як/би я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю

Як/ би ми почувалися у світі, коли б оточили себе найвищою стіною – стіною байдужості

Ми б всіх пригорнули до серця охоче,

як/би нам хоч трохи свободи

Як/би на кропиву не мороз, то вона б усіх людей пожалила.

Як/би не тис мороз, а весна буде. 

Як/би знав , де впадеш…

Чи з-за гори, чи з - за лісу золота діжа сходить.

Іржа їсть залізо, а печаль – серце. 

На довгому віку довелося звідати як радості, так і печалі.

За гроші не купити ні батька, ні матері, ні родини.

У Федорки різні одговори: то ноги болять, як треба жать, то в попереці колька, як іде прополка

Бої точилися не тільки за кожний будинок, але й за кожний поверх, кімнату.

І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташечка не защебече

Одсіяють роки, як хмарки над нами

Відомо, що ліс лікує.

Побачили сонце, що сідало за гору.

Вийди, як ясне сонечко зійде