Сполучник

прості, складні й складені

похідні й непохідні

одиничні, повторювані й парні

сурядності й підрядності

єднальні, протиставні, розділові

причинові протиставні, єднальні

часові, умовні, розділові

міри і ступеня, мети, допустові

а) Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю (В. Яворівський);

б) Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми (М. Коцюбинський);

в) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка);

г) Оксана думала, що вже давно стемніло (Б. Харчук).

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

Чи то...чи то, однак, із-за, як.

А, й, аж, як тільки.

Ой, однак, ні, на.

З-посеред, над, хоч...хоч, коли.

Наче, коли, поки не, щоб.

Або… або, а, так що, оскільки.

Та, однак, і, а.

Якщо, як, чи… чи, хай.

а) Лиш до доброї криниці прийдуть люди попити водиці.

б) Сила та розум краса людини.

в) Спасибі, братику, за добреє слівце!

г) Поблизу не було жодної душі.

а) Не лінуйся рано вставати та змолоду більше знати.

б) Від козла ні шерсті, ні молока.

в) Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.

г) Не так сталося, як гадалося.

І сказала мати: «Як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?»     

Ворон висміює свиню за/те, що чорна.

Друзів люблю, за/те чванливих не терплю.               

Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.

що/б, за/те, дарма/що, тому/що

поки/що, ні/би/то, у/зв'язку/з/тим, коли/б

мов/би, не/наче, як/би, про/те

як/що, так/що, ні/би, наче/б/то