СР. Українські народні думи

У XV столітті

У ХVІІ столітті

У ХІІ столітті

У XIV столітті

боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення

про родинні взаємини (між батьками і дітьми, сестрами і братами)

про жорстокі напади турецько-татарських загарбників і неволю

про тяжкі умови кобзарського життя

художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події;

короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтовний переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття;

ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту.

великий твір переважно героїчного змісту;

козаки-характерники

театр корифеїв - перший професійний український театр

мандрівні дяки - вихованці різних шкіл на Україні 16—17 ст.

народні професійні співці - кобзарі

кобза

ліра

трембіта

бандура

розповідь

спів

речитатив

читання

зачин, основна частина, кульмінація

зачин, заплачка, славословіє

заплачка, основна частина славословіє

заплачка, кульмінація, славословіє

соціально-побутових

про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення

про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю

пестливі слова

метафора

синоніми

паралелізм

Зрадниць України

Полонянок, які змушені були покинути Україну, «потурчитися, побусурменитися», але все ще мали незбориме почуття любові до рідної землі

Реальну історичну особу, про яку залишилися документальні свідчення

Молодих дівчат, які потрапили в гарем

Трійці

Різдва

Великодня

Миколая

Образ поневолених козаків

Образ сліпого кобзаря

Образ Марусі Богуславки

 Образ турецького вельможі

"На ясні зорі, На тихі води..."

 "Дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко..."

 "Гей, ви , козаки, ви, біднії невільники..."

"То тоді ті козаки теє зачували..."

Зачин (заплачка).

Закінчення (славословіє).

Основна частина (власне дума).

вмерла

у темниці згнивала

щастя-долі не мала

тому що вона їх зрадила;   

тому що сміялася з них

тому що не відпустила їх на волю;

тому що нагадала про Великдень

на березі річки

на горі

на березі Чорного моря

на березі Середземного моря

метафора

епітет

порівняння

паралелізм

заплуталась у власних думках і прийнятті рішень

розбагатіла

покохала турецького пана

вийшла заміж за турецького пана

до мечеті

на базар

на битву

до батьків

Українськую

Турецькую

Грабськую

Московськую

прощенія не приймали

діток малих кіньми розбивали

превелику гордость мали

до дівчат залицялись

чайка

сокіл

орел

ворон

святим, безмежним

високим

грізним

далеким

Набігли сіренькі хмарки

де-не-де почали з’являтися чорні ворони

потемніло і померкли зірки

посіріло, вдалині сяйнула блискавка

до фортеці козацької

у тихий Дунай

на каміння біле

до степу широкого

мов красені

як півники гарненькі

чепурненькі і височенькі

наче голубоньки сивенькі

зрадили вірі своїй

чинили вбивства жорстокі

зневажливо ставилися до своїх рідних

відцуралися звичаїв українських

Батьків

сестри

старшого брата

сусіда

моря розгніваного

грому небесного

Господа

сонця