Стиль класицизму

А. Італійській культурі ХVI ст..

Б .Французькій культурі ХІХ ст..

В. Німецькій культурі ХІІІ ст..

Г. Англійській культурі ХІІ ст..

А. Стиль у мистецтві ХVІІІ ст. , що обстоював культ грації,шляхетності, вишуканого естетизму.

Б.Стиль у мистецтві XVII-початку XIX ст.., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва античності та в дотриманні системи строгих правил відтворення дійсності.

В. Стиль, що виражав нову концепцію природи та світу, взаємин між людьми і ролі мистецтва в суспільстві.

Г.Стиль,що характеризувався відродженням інтересу до античної культурної спадщини; появою теорії «подвійної істини»-права науки і розуму на незалежне від релігії та церкви існування.

А. Декоративна раковина , мушля, рокайль.

Б. Зразковий.

В.Перлина неправильної форми.

Г. Урочистість, зовнішня пишність і внутрішня шляхетність.

 А. раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

·        наслідування зразків античного мистецтва;

·        нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон трьох єдностей (дії, часу й місця);

·        обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

·        у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

·        аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

·        встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Б. пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність,         екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій.

В. Визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» ). 

А. К. Кемпбела.

Б. В.Чемберса.

В. Р. Адама.

Г.А.Палладіо.

А. Церква Святої Женев’єви, Паризький Лувр, Вілла Меруорт, Оперний театр Ла Скала, Великий театр у Варшаві, Тріумфальна арка, Вандомська колона.

Б. Версальський парк.

В.Собор Санта-Марія дель Фйоре.

Г. Собор Св. Павла.

А. Б. Торвальдсен.

Б. А. Канов.

В. П. Феді.

Г. К. Рен.

А. Логічне розгортання сюжету; завершена врівноважена композиція; майстерна передача об'ємів за допомогою світлотіні; розмежування планів завдяки строго визначеним кольорам.

Б. Інтимність, ліризм образів та відтворення найтонших переживань, емоцій і почуттів людини.

В.Декоративно-театральні композиції, майстерна розробка колориту й ефектів освітлення, складними ракурсами, підкресленою парадністю.

А. Ж.Л.Давід.

Б. А.Р.Менгес.

В. К.Лорен.

Г.Н. Пуссен.

А .В.А. Моцарт.

Б. К.В.Глюк.

В. Ф.Й. Гайдан.

Г. Людвіг ван Бетховен.

А. П'єр де Бомарше.

Б. Жан-Батіст Поклен.

В. Карло Гольдоні.

Г.Річард Брінслі Шерідан.