стиль романтизм

напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст.

 галантний, реверсований стиль, що виник у другій половині XVIII століття

 ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття, поширився на початку 19 століття

·       Синтез видів та жанрів мистецтва;

·       Відмова від суворих норм і правил у художній творчості;

·       Створення передумов для прояву індивідуальності, втілення ідеалу митця;

·       Тяжіння до символіки, демонстративної умовності форми;

·       Центр художньої системи – особистість, головний конфлікт – особистості й суспільства;

Захоплення фольклором та історизмом

 трагедія, комедія, ода, сатира, байка, епічна поема.

Поділ персонажів на позитивних і негативних;

Одновимірність характеру;

Правило трьох єдностей;

Сюжет розгортається лінійно, практикуються концентричні сюжети.

урочистий, статичний лад спектаклів і розмірене читання величних і благозвучних віршів;

нова манера гри — психологічно достовірна, барвиста й темпераментна декламація зі спеціально розробленою системою пластичної виразності.

• розкріпачення від академічних канонів;

• ліризм, героїчна піднесеність;

• емоційність картин, прагнення до кульмінаційних, драматичних моментів у композиції та змісті.

логічне розгортання сюжету;

• завершена врівноважена композиція;

• майстерна передача об'ємів за допомогою світлотіні;

• розмежування планів завдяки строго визначеним кольорам.

Е.Делакруа

Л.да Вінчі

 І. Айвазовський

 Донателло

розписи

сюжетна картина

історичні полотна

баталії

Ф. Гойя; Е. Делакруа; І. Айвазовський

Н. Пуссен; К. Лоррен; А. Кауфман

П. Рубенс; Д. Веласкес

російська, італійська, іспанська

німецька, французька, англійська

Т. Жеріко

Ж. Мішелю

Е. Делакруа

Біблійний

Натюрморт

Марина

 Анімалістичний

особистістю і суспільством

 минулим і майбутнім

 свободою і реальністю

ідеалом і реальністю

Ідея відродити готичну архітектуру на новому етапі

період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття.

напрямок в архітектурі, що сполучає елементи готики з ясними композиціями, що йдуть від класицизму. Частка «нео» — вказівка, що стиль виник на новому етапі розвитку архітектури кінця 18—середини 19 ст. і є складовою частиною так званих історичних стилів.

стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії

архітектурний стиль, для якого була характерна орієнтація на візантійське мистецтво VI–VIII століть. Найбільш часто використовувався задля релігійних і громадських будівель.

Історичні передумови становлення культури Середньовіччя.