Стилі та напрями мистецтва

Напрям сучасного мистецтва, що використовує так звані мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо)​

Культова особистість сучасного мистецтва. Він мав українське походження (справжнє ім'я — Андрій Воргола). Діапазон творчості майстра поп-арту вмістив у себе експериментальні проекти в живописі, літературі, дизайні, кінематографі.

Один з головних художніх напрямів XX ст., безпредметне нефігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки чи скульптури не відображає реальність, а ґрунтується на формальних елементах (лінії, плямі), та абстрактних конфігураціях​.

Відомий художник-абстракціоніст, якому притаманні прагнення до імпровізаційного виразу емоційних станів, орієнтація на експресію кольору, вільні форми й ритми.

Засновник супрематизму, різновиду геометричної абстракції​.

Напрям в авангардизмі 1910-1930-х рр., що охоплює архітектуру, образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво, фотографію, частково — літературу, театр, кіно, музику. Характеризується лаконізмом і абстрактністю форм.

Літературно-мистецький напрям авангардизму, що сформувався на поч. ХХст. в Німеччині. Йому притаманне трагічне сприйняття і відображення дійсності; бурхлива реакція на дегуманізацію суспільства і знеособлення в ньому людини.​

Один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві, течія модернізму, апофеоз людської фантазії. Його особливість - використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. Цей мистецький напрям виник після Першої світової війни, на початку ХХ століття у Франції​.

«Мій живопис — це життя і їжа, плоть і кров. Не шукайте в ній ні розуму, ні почуття»​.

Авангардистська течія в живописі поч. ХХст. Для неї характерні інтенсивне звучання кольорів і зіставлення контрастних хроматичних площин, зведення форми до простих абрисів за відмови від світлотіні й лінійної перспективи, що підкреслює емоційну виразність творів.

Автор картини «Танок» заявляв: «Я просто хочу, щоб втомлена людина, дивлячись на мій живопис, отримала відпочинок і спокій».

Тенденція в мистецтві кінця XIX— поч. ХХст., ознакою якої є навмисне спрощення художніх засобів, звернення до форм примітивного мистецтва — народної та дитячої творчості, архаїчного мистецтва, традицій народів Африки, Америки, Океанії, Сходу.