Суспільне та духовне призначення актора та театру в епоху модернізму

Суворе копіювання повсякденного побуту без символізму

Мистецтво, що прагнуло змінити світ та свідомість людини.

Виключно розвага глядачів та відволікання від проблем.

Збереження лише старовинних народних традицій.

Використання виключно історичних костюмів та декорацій.

Поєднання рис реалістичної драми з символічно-фантастичним зображенням.

Відмова від будь-якого сюжету та діалогів.

Заборона на використання музики під час вистави.

Як окрема, самоцінна мистецька форма.

Як чорновики майбутніх картин художників.

Лише як інформаційне оголошення з текстом.

Як зайвий елемент, що заважав сприйняттю театру.

Микола Садовський.

Марко Кропивницький.

Лесь Курбас.

Михайло Старицький.

Від написання п'єс українською мовою.

Від етнографічно-побутової традиції.

Від побудови театральних будівель.

Від використання професійних акторів.

Просто продемонструвати красу декорацій.

Повна заборона на будь-які емоції в акторів.

Активізація глядача, стимулювання його до роздумів та дії.

Змусити глядача заснути під час вистави.

Виключно гра на музичних інструментах.

Тільки вміння голосно читати текст.

Лише навички малювання декорацій.

Пластика, декламація, міміка, музика, жест та балет.

Відсутністю будь-якого оформлення сцени.

Використанням важких оксамитових завіс.

Використанням простих конструкцій та фотографій.

Використанням тільки живих квітів та дерев.

Невід'ємні складники драматичної дії, що передають сенс без слів.

Актори мали стояти нерухомо весь час вистави.

Вони використовувалися лише для комедійних сцен.

Це другорядні елементи, які не мають значення.

Трансформація свідомості глядача, щоб він став активним творцем життя.

Продаж картин за великі гроші для фінансування армії.

Побудова нових театрів у кожному селі.

Заміна всіх книг театральними виставами.