Суспільно-політичне життя та дисидентський рух УРСР др. пол. 60-х - перш. пол. 70-х. рр.

1. Як Конституція УРСР 1978 р. визначала соціально-економічний лад,

що існував у республіці?

2. У 1970—1974 рр. видавався журнал «Український вісник», який

ставив перед собою такі завдання: «Необхідність такого позацензурного видання в Україні давно назріла… «Вісник» міститиме без

узагальнень інформацію про порушення свободи слова й інших демократичних свобод, про судові і позасудові репресії в Україні, про

порушення національного суверенітету, про спроби дезінформувати

громадськість, про становище українських політв’язнів у тюрмах і таборах, про різні акції протесту тощо…».

У якій формі здійснювалося це видання?

3. Хто змінив П. Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ в 1972 р.?

4. Більшість учасників дисидентського руху в УРСР були представниками:

5. Що було характерним для українського дисидентського руху середини 1950 — початку 1960-х рр.?

6. Чим супроводжувалася зміна політичного керівництва УРСР

у 1972 р.?

7. Що було характерно для творчості шістдесятників?

8. Що стало приводом для усунення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ?

9. Укажіть прояви політико-ідеологічної кризи радянського ладу в середині 1960-х – на початку 1980-х рр.(три відповіді)

 10. Які поняття пов’язані з розвитком дисидентського руху в Україні в 1960–1970-ті рр.? (три відповіді)

11. Одна з характерних ознак суспільно-політичного життя СРСР наприкінці 1970-х - на початку 1980-х рр. - це

12.  «Самвидав» - це один із методів боротьби дисидентів у СРСР й УРСР, що полягав у

13. Що було характерним для діяльності дисидентів в УРСР?

14. Проголошення керівництвом СРСР курсу на «зближення та злиття націй у «нову історичну спільноту – радянський народ»...» призвело до

16. Прочитайте уривок з інтерв’ю колишнього голови КДБ УРСР М. Голушки:

«У карних кодексах… було передбачено відповідальність за антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існуючий лад (ст. 62, 187 КК УРСР), застосування яких асоціюється із переслідуванням за інакомислення».

Відповідні статті Кримінального кодексу використовувалися владою для боротьби з

17. Український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України (2001), академік НАН України.

У вересні 1965 року на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

1965 року написав памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (перше видання — Лондон, 1968; журнал «Вітчизна», 1990, № 5—7) — про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві. Автор власноруч надіслав її до найвищих керівних органів УРСР у сподіванні, що влада врахує перегини в національній політиці й «виправиться».

18. Український історик та археолог.

У період хрущовської «відлиги» він став відомим у колах освіченої інтелігенції лекціями з історії України, які читав у Клубі творчої молоді «Сучасник»; під час першого відзначення на державному рівні 150-літнього ювілею Тараса Шевченка провів автобусну екскурсію шевченківськими місцями.

1966 року написав трактат «Приєднання чи возз'єднання?», де блискуче викрив фальш «Тез до 300-річчя возз'єднання України з Росією». Робота спочатку поширювалася «самвидавом», а 1972 року вийшла брошурою в Канаді.

За це й за підпис під протестним зверненням інтелігенції до керівництва СРСР («Лист 139-ти») 1968 року вченого звільнили з роботи. Компартійна влада вимагала визнання у пресі помилковості власних висновків, публічного «каяття», а не домігшись свого, зробила все, щоб науковий світ забув ім'я вченого.

19. Укажіть роки, протягом яких лідером України був Петро Шелест

20. Хто з керівників УРСР найбільше сприяв русифікації України