Свійські птахи

Він – не вершник, а зі шпорами,  Його одяг – з узорами.  Час він знає, як і люди,  Сам – не сторож, а всіх будить. 

Ходить-бродить по двору  І лякає дітвору. Заґелґоче, засичить,  Наче зараз полетить. Розбігайтеся, малята,  Бо почне він вас щипати!

Ходить птаха по подвір’ю:  Гребінець, борідка, пір’я.  А як сяде у гніздечко – Нам знесе вона яєчко. 

В неї ноги — наче ласти,  Дзьоб плескатий, червонястий,  — Кря-кря-кря, — пливе по річці,  Їсть зерно, скубе травичку…

Надувається, белькоче,  Наче щось сказати хоче. Бігає туди-сюди,  Краще його обійди!

Стоїть, на сонце жмуриться,

Красивий птах, а не куриця.

Колись звали її птахою царською,

Зараз звуть її.... (цесаркою)