Поема Тараса Шевченка "Катерина"

своїм сестрам

всім дівчатам

Якову де Бальмену

В. Жуковському

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями...

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки...

Катерино, серце моє!

Лишенько з тобою!

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився...

На цьому наполягали батьки дівчини.

Люди почали дорікати , дізнавшись про можливу неславу дівчини.

вирушив у похід до Туреччини.

Вона йому набридла.

весільню

Галю

жниварську

Гриця

У вірності коханої людини.

Можливості гарно співати і танцювати.

Вихованні своєї дитини.

Обізнаності на народних прикметах.

Хвороба дочки.

Через народження дочкою позашлюбної дитини .

Неврожай.

Непорозуміння із сусідами.

«Не з’являйся більше на мої очі».

«Виховуй сама свою дитину ».

«Іди шукай у Москві свекрухи».

«Живи тепер серед люду чужого».

Клопочеться про власний стан.

Розмірковує про долю онука.

Хвилюється з приводу того, хто її поховає.

Співчуває їй.

Тричі перехрестилася.

Поцілувала батьків.

Набрала землі під вишнею.

Попрощалася з подругами.

Біля старої верби.

У чумаків.

У жебраків.

У лісника.

потрапив у родину до свого батька.

служив козачком у пана.

був поводирем сліпого кобзаря.

став жебраком.

відноситься до періоду "трьох літ".

увійшла до першого"Кобзаря".

була написана у засланні.

була написана після повернення із заслання.