Т. Г. Шевченко поема «Катерина»

 Своїм сестрам.

Усім дівчатам.

В. Жуковському.

Якову де Бальмену.

Не цуралися будь-якої роботи по господарству.

Не ігнорували народних звичаїв та обрядів.

 Не лінилися здобувати освіту.

Не кохалися з москалями.

На цьому наполягали батьки дівчини.

Люди почали дорікати козаку, дізнавшись про можливу неславу дівчини.

Москаль вирушив у похід до Туреччини.

Вона йому набридла.

 Весільну.

Галю.

Жниварську.

Гриця.

У неповторності власної краси.

Можливості гарно співати і танцювати.

 Вихованні своєї дитини.

Обізнаності народних прикмет.

Через відсутність чоловіка у дочки.

Її хворобу.

Неврожай.

Непорозуміння із сусідами.

«Виховуй свою дитину як знаєш».

«Іди шукай у Москві свекрухи».

«Не з’являйся більше на мої очі».

«Живи як знаєш серед люду чужого». 

 Розмірковує над долею байстря.

Клопочеться про власний імідж.

Хвилюється з приводу того, хто її поховає.

Співчуває їй.

Тричі перехрестилася.

Поцілувала батьків.

Набрала землі під вишнею.

Попрощалася з дружками. 

Біля старої верби.

У чумаків.

У жебраків.

У лісника.

Катерину

Сироту Івана.

 Старця.

Наймита у пана.

Потрапив у родину до свого батька.

Служив козачком у пана.

Був поводирем сліпого кобзаря

Став жебраком.