Т. Г. Шевченко. Поема "Наймичка", "Сон" ("На панщині пшеницю жала...")

Усім жінкам України.

Своїй матері.

Лесі Українці.

Марку Вовчку

Помолився Богу.

Поцілував рідну землю.

Заспівав веселої.

Подякував воликам.

За свою працю отримати багато грошей.

Побачити власну дитину вільною.

Мати міцне здоров’я і бути щасливою.

Щоб її сина пан не віддав у солдати.

Під снопом.

Біля калини, де була криниця.

Неподалік від лісу.

На узбережжі річки.

Веселим.

Багатим на врожай.

Таким як панське.

Безмежним і золотим.

До широкого степу.

Бога.

Туману.

Батьків.

Були бідними.

Повсякчас втрачали здоров’я.

Вимушені працювати на пана.

Не мали дітей.

Вважали себе за багатих.

Вже нездужали.

Вона дуже сльозно просила.

їм важко було працювати на городі.

Мисливство.

Ковальство.

Чумакування.

Гончарство.

Вирушила на його пошуки.

Мусила розважати його дружину і дітей.

Зверталася з молитвою до Святого Миколая.

Ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця.

Що сама стала панночкою.

Її син Іван красивий і багатий.

У неї багато своєї землі, засіяною пшеницею.

Ставши жебрачкою, вона помирає.

Збирала гриби.

Обмолочувала снопи.

Жала пшеницю.

Доглядала панське дитя.