Т. Шевченко "Катерина", "Наймичка"

музикантів

кріпаків

москалів

 п’яниць

біля річки

 у садочку

 у лісі

на базарі

Туреччину

Польщу

Московщину

Німеччину

долю

москалів

коханого

свекруху

рушник

землі

стрічки

сорочку

лелекою

річкою

тополею

квіткою

Накладає на себе руки

 Мусить приховувати почуття від рідного сина

 Її виганяють з дому

«Марія»

«Катерина»

«Наймичка»

 зненавидів Ганну, дізнавшись правду

  ставився до Ганни, як до рідної матері

  одружився й почав чумакувати

  одружився з панською донькою

 пішов у москалі

підкинула його багатому бездітному подружжю

 віддала на виховання до монастиря

 важко трудилася, щоб дати синові гарну освіту

вийшла заміж за багатого селянина, який ставився до її сина, як до рідного

 бідна сирота, яку покинув коханий

 селянська донька, яку покинув москаль

наймичка, яку вигнав пан після того, як вона народила від нього сина

  донька багатих батьків, яка пішла з дому після народження позашлюбної дитини

 І дід, і баба у неділю

На призьбі вдвох собі сиділи

Гарненько в білих сорочках

 Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся

  А пан глянув... Одвернувся...

Пізнав препоганий,

Пізнав тії карі очі,

Чорні бровенята...

  Ой тумане, тумане -

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану...