Т.Шевченко. Життя і творчість

“Росли укупочці, зросли...”

“У нашім раї на землі...”

“На вічну пам'ять Котляревському”

“Ісаїя. Глава 35”

“Кавказ”

“Сон”

“І мертвим, і живим...”

“Гайдамаки”

“Гайдамаки”

“ Неофіти”

“ Кавказ”

“ Сон”

“Сон”

“Катерина”

“Кавказ”

“ Росли укупочці, зросли...”

рефлексія

медитація

сонет

ідилія

Маркевичу

Коваленко

Григоровичу

Жуковському

“Катерина”

“ Наймичка”

“Неофіти”

“Марія”

“Кавказ”

“Сон”

“І мертвим, і живим...”

“Катерина”

поезією

баладою

елегією

повістю

Молода дівчина

Самотня дівчина

Та, що втратила психічну рівновагу

Та, що чекає на повернення козака

випадкова зустріч Катерини з москалем Іваном, який відштовхнув її

вигнання Катерини батьками з дому

жебракування Катерини, щоб прогодувати сина

утоплення Катерини

народження у Катерини позашлюбного сина

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

(„І Архімед, і Галілей”)

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

(„У нашім раї на землі”)

То покритка попідтинню

З байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

(„Сон”(„У всякого своя доля”))

Ледве встала, поклонилась,

Вийшла мовчка з хати;

Осталися сиротами

Старий батько й мати.

(„Катерина”)

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

(„Сон”(„На панщині пшеницю жала”))