Таїр Халілов. "До останнього подиху".

Він був старий і тяжко хворий. Тягнулася вже (?) доба, відколи в роті не було

ні краплини води, ні крихти хліба.

Здавалось, що у всьому світі ти один. Єдиною втіхою були (?)...

Правда, коли захворів два тижні тому, його провідувала (?), яка приносила з крамниці хлібину, пляшку кефіру чи ще щось їстівне.

Добре, що ... ще встиг дати телеграму єдиній рідній людині,

(?) , що живе далеко на півночі, працює інженером на гірничорудному

комбінаті.

Але чому тоді не їде (?)?

Що таке для людини (?), дізнався на фронті, у катівнях МДБ і в пустелі.

Застогнав, розплющив очі і побачив над собою пожовклу бетонну

стелю, міську квартиру, в якій прожив більше (?) років.

У дитинстві він дуже боявся (?).

Батько тихенько заспівав давню народну пісню про те, як проданий у рабство (?) помер від розпуки далеко від рідного дому.

"Море, як і життя, не прощає (?) й помилок", —подумав тоді.

Я ніколи не мав богатирської сили, але завжди відзначався (?), а сила волі, мій хлопчику, щось таки важить..."

Іноді дорослим людям корисно зустрітись із своїм (?). Людина не повинна забувати свого (?).

Та згодом махнув рукою на свою колишню привабливість. Який уже є! Не робити ж із цього трагедії. Але (?) він ніколи не втрачав.

Тож у його пам'яті кохання й (?) — єдині.

Він слухав її дихання, биття її серця, відчував запах її волосся, що пахло сонцем і морем,(? і ?), яких багато росло у їхньому дворі.

У ті роки префікс ( "?" ) був доволі популярний

Творчість Таїра Халілова належить до літератури (якої нації) ...

Жанр твору "До останнього подиху"...

Хто є автором епіграфу до твору?

Час який відтворено у творі ...

У формі чого побудовано твір?

Куди переселили сім'ю Халілових у 1944 році?

Де навчався Таїр після служби в радянській армії?

Що стало поштовхом до написання повісті?