Тарас Шевченко "Наймичка"

Помолився Богу.

Поцілував рідну землю.

Заспівав веселої.

Подякував воликам.

До широкого степу.

Бога.

Туману.

Батьків.

Були бідними.

Повсякчас втрачали здоров’я.

Вимушені працювати на пана

Не мали дітей.

Старі вирішили прийняти до себе наймичку („Наймичка”), бо:

Вже нездужали.

Вона дуже сльозно просила.

Їм важко було працювати на городі.

А Ковальство.

Чумакування.

Мисливство.

Гончарство.

А Мусила розважати його дружину і дітей.

Зверталася з молитвою до Святого Миколая.

Ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця.

Вирушила на його пошуки.

Знаходилася поруч зі своєю дитиною.

Мала можливість заробити на хліб.

Підкинула власну дитину чужим людям.

Батьки дозволили їй повернутися додому.

Обробляла городину.

Співала і танцювала.

Жебракувала у Городищі.

Пішла на прощу до Києва.

Зізналася Маркові, що вона його мати.

Залишила хату сина і вирушила у мандри.

Вирішила присвятити останні роки життя службі Богові.

Втопилася з горя у річці.

соціально-побутова поема

сатирична поема

героїчна поема

жінка і суспільство

кріпосництва та аморальності земляків- перевертнів

непосильна праця жінки - кріпачки

жінка і її совість

жінка і обставини, у яких вона опинилась

 засудження тогочасних умов, в яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною

засудження тогочасних умов, в яких жінка змушена тяжко працювати

у приниженні бідних

у вбивстві за брехню

у забороні писати твори

у презирстві до жінки-покритки