ТЕМА 29 УКРАЇНА У ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (1964-1985 РР.) ЗАСТІЙ. Л. БРЕЖНЄВ

«Кожний, хто живе на Радянській Україні, любить її, з гордістю говорить: “моя Україна”, “наша Україна”. І це цілком природно і закономірно. Тут ми народилися, виросли як громадяни, будівники комунізму...»

«З метою покращення управління промисловістю визнано за необхідне ліквідувати ради народного господарства і повністю підпорядкувати підприємства загальносоюзним і республіканським міністерствам за галузевим принципом.»

«...Реформа була для свого часу досить сміливою, перш за все в плані розширення самостійності підприємств і товарно-грошових відносин між ними. Добре пам’ятаю, яке пожвавлення вона викликала в суспільстві, які породила надії, надавши позитивний вплив на розвиток економіки у восьмій п’ятирічці, мабуть, найбільш успішній у післявоєнні роки»

«Продовольча програма виходить із необхідності скоротити імпорт продовольства з капіталістичних країн, оскільки деякі держави прагнуть перетворити продаж зерна на засіб політичного тиску…»

«У республіці, на яку припадало 2,6 % території СРСР, було побудовано майже 40 % атомних енергоблоків, продукувалося близько 40 % усієї радянської сталі, 34 % вугілля, 51 % чавуну. …частка промисловості, що працювала на споживчий ринок, становила 29 %, тоді як у розвинених країнах цей показник сягав 50–60 % і більше»

«Спеціальне обслуговування в медичних установах, можливості для відпочинку на державних дачах і всесоюзних курортах, забезпечення дефіцитними товарами, окремі санаторії та будинки відпочинку», – привілеї, властиві в радянській Україні…

«Свідченням прогресивних явищ в українському мистецтві стало утвердження і розвиток українського романтичного (поетичного) кіно. Творчість таких видатних діячів українського кіно, як С. Параджанов, І. Миколайчук, стала відомою далеко за межами України»

«Увечері 4 вересня 1965 року у кінотеатрі «Україна» зібралася вся еліта Києва. Фільм був розкручений... тому його й використали організатори акції протесту. ...Із зали піднімається Дзюба з букетом. Говорить теплі слова, вручає квіти, раптом повертається і звертається до зали: «Почалися арешти, повторюється 37-й рік...» ...Вскакує Стус і кричить українською крізь гул запущеної чекістами сирени: «Хто проти тиранії – встаньте!»

«...за своїм покликанням і з ласки Божої – поет. Він поет не тільки непересічний, а рідкісний своїм талантом і культурою. Доля призначила йому в житті ще й роль політв’язня...»

«...Відчувалася загальна потреба якогось “роз’яснення”, якогось виступу в цій справі [арештів]. Офіційні кола мовчали. Серед тих, хто багато в чому не погоджувався з офіційною національною політикою, не знайшлося кому виступити одверто, принципово й на всю широчінь питання. Тоді довелося взятися за цю справу мені. У вересні–грудні 1965 року я написав, а наприкінці того ж року надіслав на адресу Шелеста й Щербицького працю “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, у якій звинувачував КПРС і КПУ в антидемократизмі та проведенні жорсткої русифікації під виглядом інтернаціоналізму»

«...Репресії показали, що в дискусії з українськими «дисидентами» влада не знайшла більш переконливих аргументів, ніж застосування сили, а умови в таборах переконали мене у тім, що простір застосування цієї сили не знає кінця...»

«...Держави-учасниці поважатимуть права людини та основні свободи, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань, для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії...»

«…УГГ [організація] ставить за мету:

1) Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією Прав Людини.

2) …активно сприяти виконанню гуманітарних статей Заключного Акта Наради з питань безпеки i співпраці в Європі.

3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах… Україна як суверенна європейська держава i член ООН була представлена окремою делегацією.

4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися акредитування на Україні представників зарубіжної преси…»

«Комуністи у своїх виступах піддали критиці новий роман О. Гончара «Собор». Висловлюючи жаль, що зрілий майстер художнього слова як у кривому дзеркалі показав працю, побут, духовний світ металургів і колгоспників Подніпров’я…»

«Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не скинув з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму. Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини… Основна увага в ньому приділена викриттю негативних явищ радянської дійсності, таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян, чиновницьке недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й пам’яток історії та культури...»