ТЕМА ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА. „КАТЕРИНА”

Своїм сестрам.

Усім дівчатам.

В. Жуковському.

Якову де Бальмену.

Не цуралися будь-якої роботи по господарству.

Не ігнорували народних звичаїв та обрядів.

Не лінилися здобувати освіту.

Не кохалися з москалями.

На цьому наполягали батьки дівчини.

Люди почали дорікати козаку, дізнавшись про можливу неславу дівчини.

Москаль вирушив у похід до Туреччини.

Вона йому набридла.

Весільну.

Галю.

Жниварську.

Гриця.

У неповторності власної краси.

Можливості гарно співати і танцювати.

Вихованні своєї дитини.

Обізнаності народних прикмет.

Через відсутність чоловіка у дочки.

Її хворобу.

Неврожай.

Непорозуміння із сусідами.

„Виховуй свою дитину як знаєш”

Іди шукай у Москві свекрухи”.

„Не з’являйся більше на мої очі”.

„Живи як знаєш серед люду чужого”.

Розмірковує над долею байстря.

Клопочеться про власний імідж.

Хвилюється з приводу того, хто її поховає.

Співчуває їй.

Тричі перехрестилася.

Поцілувала батьків.

Набрала землі під вишнею.

Попрощалася з дружками.

Біля старої верби.

У чумаків.

У жебраків.

У лісника.

Катерину.

Сироту Івана.

Старця.

Наймита у пана.

Потрапив у родину до свого батька.

Служив козачком у пана.

Був поводирем сліпого кобзаря.

Став жебраком.