Тематична "Україна в період системної кризи радянського ладу"

1953 - 1964 рр.;

1964 - 1968 рр.

1964 - 1982 рр.

1985 - 1991 рр.

Повна згода в суспільстві з політикою, яку проводило радянське керівництво.

Ослаблення ролі партійного апарату в житті суспільства.

Формування багатопартійної системи.

Розвиток кризових явищ в усіх сферах життя суспільства.

активізації дисидентського правозахисного руху;

політико-ідеологічної кризи радянської моделі розвитку;

утвердження принципів політичного плюралізму;

становлення багатопартійності в суспільстві.

Узагальнююча назва посадовців різних рівнів, що є ланками командно-адміністративної системи.

Система, за якої функціонують і ведуть боротьбу за владу партії різної політичної орієнтації.

Політика розміщення промислових об’єктів без урахування наявної сировинної бази, трудових ресурсів тощо.

Система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування.

1965 р.;

1976 р.;

1972 р.;

1986 р.

"брєжнєвські";

"сталінські";

"косигінські";

"хрущовські".

ножиці цін;

зростання експорту;

економічна реформа;

науково-технічна революція.

Розширення економічної самостійності УРСР.

Посилення централізації економіки.

Ліквідації командно-адміністративної системи.

Встановлення приватної власності.

посилення процесу русифікації та скорочення сфери вживання української мови;

збільшення в школах кількості навчальних годин з історії України;

зростання в суспільстві інтересу до надбань української культури;

скасування цензури на літературні твори мовами національних меншин.

Л. Лук'яненко, В. Стус.

Л. Лук'яненко, І. Дзюба.

І. Дзюба, В. Стус.

І. Дзюба, Л. Лук'яненко.

зростанням цін на продукти харчування;

прийняттям нової конституції республіки;

впровадженням «косигінської реформи»;

хвилею арештів дисидентів.

дисидентства;

незалежних профспілок;

багатопартійності;

збройної боротьби.

української інтелігенції;

робітництва;

військових;

колгоспного селянства.

поширенні серед населення української національної символіки;

написанні листів-протестів до вищого партійно-радянського керівництва;

неофіційному виготовленні та розповсюдженні літературних і публіцистичних творів;

друкуванні в державних засобах масової інформації критичних матеріалів.

відновлення в правах несправедливо засуджених, звинувачених осіб;

ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини;

засудження фактів втручання СРСР у справи країн Східної Європи;

унесення до Конституції УРСР положення про свободу віросповідання.

низьку якість обслуговування в торговельних закладах;

розкрадання державного майна на робочих місцях;

технологічну відсталість харчової промисловості;

систематичне пияцтво на робочому місці.