Теорія природних права людини – досягнення епохи Просвітництва. Шлях людства від абсолютизму до демократії

а) ХІХ-ХХ ст.          

б) XVII-XVIII ст.      

в) XV-XVI ст.

Ш. Л. Монтеск’є

Ж. Ж. Руссо

І. Безземельний

Дж. Локк

А. Лінкольн.

Геродот

Теорія держави та права

Теорія природного права

Теорія демократії

широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення.

форма держ. правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імператорові, королю), здійснюється без представницьких інституцій та конституційних обмежень.

теоретична доктрина в теорії права, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх. До природніх прав періоду Просвітництва відносили: право на життя, право на гідне ставлення, право на рівне ставлення, право на свободу слова та право на свободу совісті

Абсолютизм

Демократія

Природні права

Джон Локк

Шарль Луї де Монтеск’є

Жан-Жак Руссо

Галілео Галілей

право на життя

право на гідне ставлення

право на свободу слова

право на навчання

право на працю

право на збереження власності