Твір Т. Халілова " До останнього подиху" починається словами
"Але людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна..."
Хто автор цього вислову?
Що стало поштовхом до написання повісті?
Яким постає герой на початку твору ?
Він був старий і тяжкохворий. Тягнулася вже четверта доба, відколи в роті не було ні краплини води, ні крихти хліба. Про хліб він не думав, йому дуже хотілося пити. У роті пересохло, язик став, як дряпучий наждачний папір. Наче висохли нутрощі. Насилу роздирав злиплі, запечені й потріскані губи. Він не відчував голоду, тільки нестерпна, виснажлива спрага доводила до запаморочення. Спрага пересилювала усі страждання і хвороби.
На чиє повернення розраховує герой твору, лежачи у ліжку вдома?
Від болю тріщить голова, до горла підступає нудота, вивертає всі нутрощі. Та він не втрачає ясного розуму. Він міг думати і пливти безмежним океаном уяви і пам'яті, міг відволіктись, забутись.Старий уперше в житті був таким самотнім.
Що спочатку згадує герой, коли страждає від спраги?
Що ввижалося герою, коли він згадував воду?
Чому герой твору не міг після війни повернутися в Крим до близьких?
"...понаїжджали "студебекери", ЗіСи, полуторки. Загнали нас на машини і повезли на залізничну станцію. Там напхом напхали у вагони і повезли кого на Урал, а кого в Середню Азію. Чи варто знати тобі, як, разом із конвоєм, за нас взялися дизентерія, моровиця і щодоби з ешелону конвоїри, розгойдавши за руки й за ноги, викидали мертвих старих і дітей? Лише одному Аллаху відомо, скільки в дорозі вимерло наших людей..".
Хто і кому розказує цю трагічну історію про татар у творі?
Еміне ще дівчиною з великим мідним дзбаном на плечі разом із подругами ходила по воду, а він зачаровано дивився їй услід... І перше освідчення відбулося теж біля джерела. Так що в його пам'яті кохання й джерело — єдині. Тут, біля джерела, вони розлучилися на довгі роки.
Що трапилося з коханою героя твору ?
...Допити відбувалися вдень і вночі. Від нього вимагали зізнань — змушували покаятися в тому, чого він не робив.
Його звинувачували у зраді, в шпигунстві, антирадянській агітації. Особливо старався старший слідчий на прізвисько Гюрза, з надзвичайно довгою шиєю і маленькою голівкою. Його живі зелені очиці впивалися у свою жертву. Його діймала сверблячка, він оскаженіло чухався і ковтав пігулки.
Як герой твору "До останнього подиху" опинився у в'язниці ?
Як жив герой твору після смерті своєї дружини?
Майже останні думки героя були такими: "... моя любов до землі своїх предків незнищенна, ... я страшенно люблю її степ і гори, її небо, схід і захід сонця, пил її доріг. І буду любити до останнього подиху. І хотів би, щоб моє змучене тіло було поховане в рідній землі"...
Що ж змусило героя проявити надлюдські можливості, щоб зібратися силами та відчинити двері?
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома