Прислівник як частина мови

 незмінна частина мови, яка називає 

ознаку дії або пояснює, як, де, коли 

відбувається дія, куди вона спрямована;

частина мови, яка вказує на предмети, їхні ознаки, кількість, але не називає їх;

частина мови, що називає ознаку предмета.

хто? що?;

який? яка? які?;

як? де? куди? коли?

називає ознаку предмета;

називає ознаку дії;

називає кількість предметів.

розумна, швидко, ясно;

надзвичайно, солодкий, навесні;

довкола, опівночі, вгорі.

прислівники мають закінчення;

прислівники не мають закінчення;

прислівники змінюються за відмінками.

вгору, вниз, вгорі,  унизу;

в гору, вниз,  угорі,  унизу;

вгору,  вниз,  угорі,  у низу.

солодкий - гіркий;

далеко - близько;

старанно - правильно.

добрий, лагідний;

добре, лагідно;

йде, пересувається.

летіли зозулі, пише швидко;

 весело грали,  привітно спілкувалися;

добре слово; розумний учень.

головним ;

другорядним;

він не є членом речення.

Довго і важко ми йшли по снігових заметах.

У саду росли  яблука, груші, сливи.

Весна надихає і чарує людину.

голосно, весело, внизу;

ліворуч, щасливо, радісно;

дружно, сміливо, добре.

суфікси

корені

закінчення

іменниками

дієсловами

прикметниками

 холодно;

холод;

холодити.

добрий, сумно, влітку, бадьора;

вночі, щодня, вгорі, радісно;

красивий, чистота, рідко, влітку.

сьогодні, вчора, завтра;

угорі, позаду, посередині;

швидко, низько, прямо.

привітно, тепло;

добре, гірше;

добре, краще.