Тренувальні вправи. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.

а) за змістом та інтонаційно

б) за допомогою сполучників

в) за змістом

г) за допомогою розділових знаків

а) власне мовлення

б) частина художнього тексту

в) чуже мовлення, передане дослівно, без змін

а) «Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

б) «Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

в) «Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

г) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

а) Ярославна подумала: «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

б) Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

в) І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

г) Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою»!

а) А: «П (?!)».

б) «П», — а.

в) «П (?!)» — а.

г) «П», — а, — «П».

а) «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

б) Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

в) «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

г) «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

а) А: «П».

б) «П?» - а.

в) «П», - а.

г) «П, - а, - п».

а) перед прямою мовою

б) після прямої мови

в) усередині прямої мови

г) немає слів автора

а) У народі говорили, що хліб – всьому голова.

б) Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

в) Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

г) Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

а) „Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

б) Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

в) В Україні кажуть: „Веселка воду п’є.”

г) „От би Ніні це побачити, от би вона зраділа”, – пурхнула в моїй голові думка.

А. Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

Б. «Не проводжайте мене» - Попросила дівчина рідних.

В. «Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян»

Г. Казав пан:«Кожух дам».