Україна в період десталінізації. Терміни і поняття.

Процес ліквідації наслідків сталінізму, започаткований після смерті Й. Сталіна.

Політичний феномен, що виникає у випадку, коли будь-який лідер (глава держави) підноситься над своїми колегами до такого становища, коли йому приписуються всі досягнення народу і партії, але жодна з поразок чи провалів.

Період керівництва СРСР М. Хрущовим, який виявлявся у пом’якшенні політичного режиму, проголошенні курсу на відновлення та розширення законності й демократії, припиненні репресій, частковій реабілітації жертв репресій, послабленні ідеологічного контролю тощо.

Поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.

Неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х – початок 1960-х рр.). Його характерні риси: певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямі лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Державні органи управління, які були одним із ключових елементів реформи управління, що почала реалізовуватися у лютому 1957 р. в СРСР. Будувалися на основі територіального принципу і керувалися дорученими їм галузями господарства у межах економічно-адміністративних районів.

Назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації).

Суспільно-політичний рух в СРСР в 1960-ті – 1980-ті рр., представники якого критикували владу, виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в тому числі і національних.