Україна в роки кризи радянської системи 1964-1985

1976

1983

1967

1954

Іван Світличний

Іван Франко

Іван Драч

Іван Дзюба

службовцями

номенклатурою

чиновниками

керівниками

пияцтво на робочому місці

туніятство, не бажання працювати

розкрадання державного майна

розвиток комунікаційних навичок

дефіцит товарів

сувора зима

розвиток мистецтва

безкоштовне розповсюдження товарів

Т. Яблонська

О. Білогур

М. Приймаченко

І. Репін

А. мирний, ненасильницький характер боротьби.

Б. поширення руху лише в західних областях України.

В. домінування релігійної течії, її зовнішня підтримка.

Г. координація масових антиурядових акцій із московським групами.

А. утвердження принципів політичного плюралізму.

Б. політико-ідеологічної кризи радянської моделі розвитку.

В. активізації діяльності правозахисного руху.

Г. становлення багатопартійності в суспільстві.

А. завершення хрущовської ”відлиги”.

Б. зародження Народного руху України.

В. створення Української Гельсинської групи

Г. початок реформ О. Косигіна.

А. кіно.

Б. театр.

В. музика.

Г. архітектура.

А. подіями в Чехословаччині, які дістали назву ”Празька весна”.

Б. інтервенцією СРСР в Афганістан та загостренням міжнародної політики ”розрядки”.

В. підписання СРСР Гельсінського заключного акту

Г. в’язні, засуджені за звинуваченнями в ”українському буржуазному націоналізмі”.

1. бюрократизація управління, домінування командно-адміністративних методів організації виробництва, домінування важкої промисловості, остаточне формування військово-промислового комплексу.

2. розквіт колгоспно-радгоспної системи, ї вдосконалення, впровадження нових агротехнологій і культур, зокрема кукурудзи.

3. розвиток індивідуального підприємництва у сфері послуг та сільському господарстві.

4. пріоритетний розвиток наукоємного виробництва, масове впровадження досягнень науково-технічної революції.

5. криза колгоспно-радгоспної системи, низький рівень агрокультури та землекористування, розробка Продовольчої програми.

6. дефіцит товарів масового споживання, загострення продовольчої та житлової проблем.

7. децентралізація системи управління, розвиток підприємств місцевої промисловості та промислів.

1.домагатися припинення втручання у внутрішні справи соціалістичних країн Східної Європи.

2. ознайомити широкі кола української громадськості із Загальною Декларацією прав людини.

3. домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси.

4. домагатися ліквідації системи ГУТАБу та реабілітації незаконно засуджених.

5. ознайомити світову громадськість із фактами порушень прав людини в Україні.

6. домагатися внесення до Конституцій СРСР та УРСР положень про свободу слова, друку, віросповідання, мітингів, зборів.

7. домагатися, щоб на міжнародних нарадах із питань безпеки та співробітництва в Європі Україна була представлена окремою делегацією.

А. прискорена реабілітація політичних в’язнів.

Б. відмова від критики культу особи Сталіна.

В. скорочення кількості партійного апарату.

Г. скасування положення про керівну роль КПРС.

А. О. Кириченко.

Б. М. Підгорний.

В. П. Шелест.

Г. В. Щербицький.

А. внесення до Конституції СРСР та УРСР статей про громадянські права і свободи.

Б. посилення партійного контролю над творчою інтелігенцією.

В. зародження робітничого руху і розгортання масових страйків.

 Г. обмеження функцій і компетенції каральних органів (КДБ і МВС).

А пріоритетним розвитком підприємств легкої та харчової промисловості.

Б стрімким зростанням обсягів сільськогосподарського виробництва.

В переходом до інтенсивних методів господарювання.

Г падінням темпів промислового виробництва.

А розширення господарських прав республік.

Б посилення централізованості планування.

В ліквідації директивного планування.

Г утворення вільних економічних зон.

А Миколи Руденка.

Б В'ячеслава Чорновола.

В Володимира Щербицького.

Г Петра Шелеста

А3Б4В1Г5

А4Б3В5Г1

А5Б3В4Г1

А1Б5В3Г4

1А2В3Г4Б

1Б,2Г,3В 4А

1Г2А3Б4В

1В2Б3А4Г