Упізнай письменника за характеристикою. (10 клас)

Літературну діяльність він почав у 30 років. По закінченні київської духовної академії кілька років викладав у дівочих гімназіях Царства Польського. І вчителем був непоганим. Одначе не оженився. За його розпорядком можна було звіряти годинники. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом: нагору до Володимирської, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спиртного не пив зовсім. Суперечок не любив: хворів по два тижні, коли доводилося з кимось посваритися. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.

Свої твори складав ночами. При чому, багато з них були записані в бухгалтерських книгах. Багато творів так і залишилися недописаними, оскільки весь час забирала робота чиновника, і на літературу його майже не залишалося. Ніколи не вигадував історії. Він писав тільки про те, що сам пережив або про те, що йому розповіли.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді,  був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і не брав хабарів.З Бобринця ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав того вечора в трагедії Шекспіра “Отелло”. У честь великого поета Т.Г.Шевченка назвав своїх дітей іменами героїв п’єси – Назар і Галя. Для псевдоніма взяв ім’я одного з головних персонажів “Назара Стодолі”. Український письменник, драматург, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Друкована спадщина письменника на­лічує 50 томів. У 1915 році було розпо­чато процес висунен­ня митця на здобут­тя Нобелівської премії в галу­зі літератури. Проте до участі в конкурсі він не дожив.

Щороку видавав по 5-6 книжок. Став першим професій­ним українським письменни­ком, який заробляв на життя літературною працею.

У гімназійні роки, зали­шившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекла­дач, публіцист, філософ, еко­номіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, ав­тор програми. Ледь не запізнився на власне весілля. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була па­ралізована

Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську…

Його блискучий літературний дебют вітав М. Коцюбинський. Був не тільки письменником, а й художником, його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, вуглиною нещодавно повернулися в Україну.  Планував емігрувати з Франції у США. Навіть подав документи на отримання візи. Він хотів влаштовувати там виставки своїх картин і читати лекції з літератури. Однак письменник візу на в’їзд у США так і не отримав.

Був переконаним вегетаріанцем і прихильником сироїдження. Вистави за його творами мали неабиякий успіх у театрах Берліна, Праги, Рима, Москви.

1890-1892 був виключений з гімназії у Коломиї «за політику». Сьомий і восьмий клас закінчує у Дрогобичі, де знайомиться з І.Франком. Навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові. Довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький назначив йому точно таку ж пенсію. Письменник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року…

Під час навчання у Харківському ветеринарному університеті самостійно вивчав польську, сербську та болгарську мови.

Його перша збірка поезій  вийшла у 1907 році за кошти мецената Петра Стебницького. Поет 10 років працював ветеринаром на Дарницькій скотобійні в Києві. Більшість творів писав у кав’ярнях чи дома вранці за чаєм. Писав на клаптиках паперу, часто їх губив, забував. У 1919 році, рятуючись від більшовиків, з дипломатичним паспортом виїздить до Угорщини, залишаючи у Києві сім’ю. Через 4 роки Червоний хрест допомагає вивезти з УРСР дружину та сина.

Отримав філософські знання у Віденському та Львівському університетах. Товаришував з І. Франком. Допомагав видавати йому газети «Громадський голос», «Радикал». Працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря», актором. Використовував безліч псевдонімів – Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко. Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Національного театру. Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою.

 Майбутній поет отримав духовну освіту, мав прекрасний голос і слух, задатки художника. Свої твори писав лише олівцем. Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. У 1943-1948 роках очолював Міністерство освіти УРСР. Одружився, коли йому виповнилося 48 років.

Письменниця добре малювала, грала на різних музичних інструментах (а навчилася грати на слух), була хорошою вершницею. Мріяла побачити море, але за все життя так його і не побачила. Хотіла навіть стати професійною актрисою, але віддала перевагу літературі. Прості люди її дуже поважали і мали за щастя, коли вона виглядала із віконця і кланялася їм за пісні перед вікнами. Мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного із братів) .За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею

Змалку захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано. Якби не хвороба, можливо стала б геніальним композитором. Вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латинь. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не навчалася в школі. Іван Франко назвав її «єдиним мужчиною в нашому письменстві».