Уточнювальні члени речення

 Відпочивши влітку, хочеться вчитися.

Відпочивши влітку, хочу вчитися. 

Після відпочинку з’являється бажання вчитися. 

Після відпочинку хочеться вчитися. 

відокремленим додатком 

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

Десь там за наметом гомонів багатотисячний люд.

Вони зійшлись сюди ще вчора ввечері.

А знизу берегом підходили нові групи людей.

Сьогодні а саме опівдні розпочнуться збори.

Старий вітряк живе між селами, за перехрестям двох доріг.

Туди, до райдуг, до просторів заміських, тягнуло студентську душу.

Я колись мріяв стати льотчиком, ще в п’ятому класі.

Наступного дня, 10 листопада поет до вітальні не вийшов.  

На возі сидів старий мірошник і, задерши голову, дивився в небо.

Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

І після цього перед ним хитнулися, розходячись у різні сторони дві дороги.

Між зелено-синіми полями, звиваючись, висвічує водами на сонці мирний Дніпро.

Повернувшись зі школи, я пообідав і побіг грати у футбол.

Збираючись у похід, туристи обов’язково перевіряють аптечку.

Прокинувшись, діти побігли до озера на краю села.

Зрозумівши свою помилку, мене мучило відчуття провини.

Підметом.

Присудом.

Обставиною.

Означенням.

Уткнувшись у тепло долин, вітер спросоння погойдував чорні тополі. 

Між зеленими садами, між сірими стінами загравали вже фіолетові тіні.

Яра пшениця була молода й висока, а горді соняшники стояли ще вищі.

Десь скрадливо скрипнула хвіртка, насмішливо обізвався дівочий голос.

Із тебе, першої моєї вулиці, почав я відкривати білий світ.

Скроплений живлющою водою, паросток пробився на світ.

Усяка пташечка, радіючи, співала.

А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.