Узагальнення вивченого з теми "Дієприслівник"

Там, під тими доспілими грушами, починався мій радісний день (Л. Костенко).

На вершечках натомлених днів тополині листочки тріпочуть (Г. Чубач).

Та, довірившись лагідній втісі, відганяю зневіру крилом (Г. Чубач).

Мій перший вірш написаний в окопі(Л. Костенко).

І на полі жайворонок, соловейко в гаї

Землю, убрану весною,вранці зустрічають… (Т. Шевченко)

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати (Т. Шевченко)

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала( Т. Шевченко).

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині! (Т. шевченко).

Чом людина людині перечить,(не)заглянувши в завтрашній день?(Г. Чубач).

Я тихо йду. Так ходять скрипалі,

(не)сколихнувши музику словами (Л. Костенко)

Марія, (не)здужаючи, пропустила кілька тренувань з волейболу.

Люди, (не) здужавши побороти страх, живуть в бідності.

Згадавши про невиконані уроки, мене пік сором.

Згадавши про літні пригоди, я тихо усміхнувся.

Згадавши про сім'ю, хлопчики почали йти швидше.

Згадавши пораду своєї бабусі, дівчинка прийняла правильне рішення.

у мене піднявся настрій.

мені стало веселіше.

я вирішив розповісти їм про свої пригоди.

вони мене привітали.

Учися чистоти і простоти І, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині.(М. Рильський).

І, взявши в руки ліру й срібний лук, пливу як тінь по морю снів за нею (М. рильський).

Лежу, не чуючи пророків,

І не палаючи в огні(О. Олесь).

Ти мене накличешся ночами,

Несучи розлуку за плечами (А. Малишко).

Подорожуючи не пускай коня галопом.

Не подумавши кілочка не застружеш.

Не нагнувшись грибка не знайдеш.

Вони йшли пригинаючись.

Не сиди склавши руки, то не буде й скуки

Я терпів зціпивши зуби.

Затамувавши подих я спостерігав за руками батька.

Він біг не чуючи ніг.

Спускаючись з гори, у мене зламалася лижа.

Увійшовши в ліс, сонце сіло.

Здавши прочитану книжку, бібліотекар запропонував мені іншу.

Щось марить дуб, вклоняючись землі.

Коли, випереджаючи хмару, у виселок заскочили з розгону ошаленілі передгрозові вітри, збиваючи на вулиці куряву та нахиляючи верхівки дерев, я зрозумів, що мій час настав (Б. Антоненко - Давидович).

Бугай ходив по кругу , красиво вигнувши жирну, у важких зморшках шию, не звертаючи уваги на людей, що обступили його зі всіх боків (Г. Тютюнник).

Отак ми їхали, то з надсадним витттям мотора пнучись угору, то повільно спускаючись униз (Є. Гуцало).

Поснідавши, батько йшов на роботу, а я , підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків (В. Скуратівський).