Узагальнення вивченого з теми "Прикметник"

Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим (Л. Костенко).

Виходжу в сад, він чорний і худий (Л. Костенко).

Круг них світився то зелений сніг, то голубий, то ніжно - фіалковий (І. Жиленко).

А осінь все довкіл розмалювала в руді, червоні й жовті кольори (Н Красоткіна).

І дощ, і ранок, і осіння мряка,і трішки сумно, що нема тепла (В. Чорній).

У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає (М. Рильський).

Ця осінь - кленова й каштанова, і міріадово зоряна (В. Олеш).

З лісу, з поля, з сивого болота тихо підкрадається зима (В. Геращенко).

Дихає прозора прохолода, верболіз закутався в туман (В. Геращенко).

В'яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня (В. Сосюра).

А завтра нас усіх чекає осінь - красива, фантастична, золота (В. Чорній).

Осінь брами твої змикала вночі, погубила у небі журавлині ключі (Л. Костенко).

Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім нраю (М.сингаївський).

Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою (М. Сингаївський).

Розквітають і квіти, і доля на моїй українській землі (М. Сингаївський)

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В Симоненко).

І стоїть уже осінь за літечко вища(Н. Поклад).

Найпрекрасніша мати щаслива (В. Симоненко).

У сонця найясніші гарячі промінці (Т. Коломієць).

Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю(Л. Костенко)

І сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс( Л. Костенко).

Марнували літечко , марнували, а тепер осіннні вже карнавали (Л. Костенко).

Дюймовочка в листочку капустянному -я у життя із вічності пливу (Л. Костенко).

Воскресайте, камінні душі! (В. Симоненко).

Кожну хвилю у кожну днину гріє душу твоє ім’я,

Ненаглядна, горда, єдина, Україно моя. (В. Симоненко).

У хвилину таку нелегку не забудьмо, що ми - українці (В. Даник).

Гори є і полонини,є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна невимовної краси! (Н. Козленко).

Дивися, безкрайнєє, синєє небо,

Стоїть над землею, неначе шатро.

Воно посилає любов нескінченну

І щиро дарує надію й добро( Ю. Турчина).

Заспівай мені, мамо, колискову, хочу ще почути твоє рідне слово (І. Клименко).

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось (Л. Костенко)

Ой ти, старий дідуган, ізогнувся , як дуга((Нар.творчість).

Шукай правди у старих, а сили у молодих(Нар.творчість).

Червоно/боким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий (М. Рильський)

Оця снігами встелена земля, оці ворони попелясто/сиві... (М. Рильський).

Стоять дуби зелені, свіжо/листі (М. Рильський).

Хто слова твої, сто/крилі птиці, визволив з неволі, із темниці (М. Рильський).

Два серця трепетні, високі два уми - широко/вітий дуб і ясен тонко/листий (М. Рильський).

Одвірки коло дверей були помальовані темно/ синьою, а двері ясно/синьою фарбою (Нечуй - Левицький).

Літо збігло , як день, іі з невлежаного туману вийшов синьо/окий, золото/чубий вересень (М. Стельмах).

Благо/датний, довго/жданий, дивним сяйвом осіянний,

Золотий вечірній гість ...(М. Рильський)