Узагальнення з теми "Відомості з синтаксису і пунктуації"

квіти

усі

тягнуться

ромашки

Все: і тихе щастя, і земне тепло - приходить неквапливо у село.

 Блукає вечір таємниче, і заглядає у вікно.

Трудився лютий до світанку заморозив геть ставок.

Всі: учні нашого класу провели канікули весело і різноманітно.

Пиши про все про тишу й буруни про гострозорість волі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

І сонце, і море - усе дарувало нам тепло.

Ми збирали опеньки, зеленички, лисички.

Скрізь: на пагорбах і видолинках - панувала тиша.

Є місцевості веселі, радісні, тривожні і похмурі.

За вікном квітує квітень, дарує людям аромати квітів.

Під сонцем дерева проснулись, задумались про весну.

На гнізда повернулися лелеки і принесли з собою віру в майбутнє.

Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під вересневим сонцем озимина.

 Туман над лугом колихався і сховав у своїй млі зелені трави.

Весна зупинилась над кручею і плачуть останні сніги.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг.

Вітер з моря хвилі розгойдав і вдарив ними об прибережні скелі.

 ... і барвисті квіти розцвіли.

 ... і надію на щастя подарувала.

... і принесла сонячне тепло.

 ... і покликала з вирію птахів.

Весна ходить по краю, та запрошує птиць до гаю.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Сяє сонце ласкавий, вітерець шепоче в листі дерев.

Мені пригадався весняний день як, співали пташки.

Розповідне, неокличне, просте, двоскладне

 Розповідне, неокличне, складне, безсполучникове

Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, ускладнене однорідними присудками

 Розповідне, неокличне, складне, сполучникове

 "Чому невеселий сьогодні, козаче" – спитав отаман.

 "Я люблю вас, квіти і звірята!" – вигукнула радісно весна.

 "Чи ви прочитали перекази про козаків, – спитала вчителька. – сподіваюся, ці твори вас зацікавили".

 "Ми любимо Батьківщину"! – прокотився степом голос.

Тарас Шевченко писав На Великдень на соломі проти сонця діти грались собі крашанками.

Василь Сухомлинський писав, що потрібно поважати своїх батьків.

Великий педагог зазначив, що потрібно бути гідними дітьми своїх батьків.

Максим Рильський пообіцяв, що буде достойним сином совго батька.

"Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий".

Хтось як гукне з двору "А чого ото ти, парубче, не йдеш до школи?"

"Куди це ти?" – здивувалась учителька.

Потім дід увійшов у хату, глянув на піч, спитав: "Змерз, онучку?"