В. Дрозд "Білий кінь Шептало"

повість

байка

оповідання

новела

втеча коня з табуна

повернення коня до стайні

очікування неприємної роботи

картину водопою коней

дитинство

літо

їжу

поїдку в місто

татаро-монгольстких нападів

Другої світової війни

застою - сімдесяті роки ХХ ст.

сьогодення

працьовитий, але тільки тоді, коли сам схоче

прагне до волі, бути особиствстю і разом з тим із тим боїться виділятися, надає перевагу сірості

добрий у душі, але жорстокий у своїй поведінці та вчинках

має талант, здібності, але не хочу їх ікуму показати, прикидається сірим, звичайним

прикидався покірним, слухняним

брався за найважчу роботу з радістю

зупиняв бійки й пустоші молодих коней

біг попереду всіх до водопою

дикі мустанги

циркові коні

царські коні

коні Пржевальського

упряжі, підневільного становища

своєї брудної сірої шкіри

злого й нерозумного конюха

брудної, занедбаної стайні

особистість і натовп

свобода і неволя

людина в суспільстві

людина на війні

його дідів та прадідів

важливість якісного харчування

важке життя коней у конюшнях

про коней на війні

співчували

глузували

обходили стороною

недолюблювали

повернувся гордовитим, викупаним, білим конем

повернувся викачавшись у бруді, щоб не відрізнятися від інших

примкнув до дикого табуна

примкнув до бродячого цирку

що в нього залишився шрам від удару

що він не може жити без гурту

що він не знає, де його справжній дім

що протягом життя на конюшні він був брудно-сірим конем

бути із Степаном на пасовиську

крутити привід, ходячи по колу

 ходити табуном до річки

їздити до міста

що люди дізнаються, що він хворий; б) що люди дізнаються, що він утік від господаря

що люди дізнаються, що він утік від господар

що він ніколи не навчиться ходити в упряжці

щоб люди не здогадалися, що він тільки прикидається покірним

тривога у серці

безпідставна радість

млявість у грудях

роздратованість Степан