Як ставився Шептало до бригадних коней?
Глузував з них.
Доброзичливо.
Ненавидів табун, гурт.
Як ставився Шептало до бригадних коней?
Глузував з них.
Доброзичливо.
Ненавидів табун, гурт.
Як звали конюха?
Федір.
Степан.
Матвій.
Чим пишався Шептало?
Своїм розумом і витримкою.
Гордістю.
Молодістю.
Що гнітило білого коня?
Люди.
Табунна подорож до колодязного корита тричі на день.
Розлука з табуном.
Коли Степан ударив коня батогом, той:
Образився.
Зрозумів, що треба швидше.
Озирнувся на конюха.
Шептало згадав дитинство, яке пахло...
Вологим піском.
Друзями та травою.
Молоком та конюшиною.
Мати розповідала коню про те, що горді білі коні - його діди та прадіди -
Коні для роботи.
Царювали на циркових аренах.
Були в зоопарку.
Чим пахла воля?
Рідними та друзями.
Живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.
Морським повітрям.
Кого побачив Шептало у водянім дзеркалі?
Своїх предків.
Матір.
Себе - незвично білого.
Неприємний спомин засмоктав у грудях. Про що цей спомин?
Як його жалить ( б'є) батіг.
Як його образили інші коні у табуні.
Як дружив із хлопцем.
Чому Шептало став сліпучо - білим красенем?
Його освітило сонячне проміння.
Потрапив під дощ.
Викупався у річці.
Як закінчується оповідання?
Кінь тікає до родичів.
Шептало гепнувся у грязюку, повернувся назад до конюшні.
Шукає цирк, щоб там працювати.
Створюйте онлайн-тести для контролю знань і залучення учнів до активної роботи у класі та вдома
Створити тест