В. Дрозд "Білий кінь шептало"

Шептало змалку ненавидів гурт, табун, загорожі

Конюх Степан ставився до Шептала, як і до всіх конів

Якщо говорити про роботу, Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста

Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його

Шептало не розумів, чому деякі коні на кожному кроці огризаються, показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога

Коли Степан зненацька вдарив Шептала, того охопив великий відчай

На удар хлопчака Шептало не звернув уваги

Шептало впав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи дощу, не здригуючись від грому та блискавки

Шепталові вже ніколи не хотілося почути голос злого конюха

Викупавшись у річці, Шептало все ж не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим

Кінь був згоден на покарання, аби лише повернутися до стайні

Шептало думав, що головне ,щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще залишатися сірим

Алегорія у перекладі з якої мови " інакомовлення"