В. Дрозд "Білий кінь Шептало" (зміст)

Р. М. Рільке

Е. М. Ремарк

Ф. Рабле

А. Рембо

пастухів

табун

роботу

Степана

відчували, що Шептало завжди занадто зверхньо до них ставився

зневажали за інакшу масть (був білим)

у Шептала були особливі стосунки з конюхом Степаном

зневажали за лінькувати вдачу

Степана

підпасича

Шептала

орати

ходити в упряжі

крутити привід

їздити до міста

конюшина

люцерна

вівсяниця

тимофіївка

білий - не такий, як усі: білі коні створені лише для осіб королівської крові

Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, залишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки

як не намагайся, білий кінь завжди буде "білою вороною" у табуні, тому не варто й пробувати зближуватися з кимось

білий - особливий, не створений для упряжі чи іншої важкої та принизливої роботи

 ніхто не питав Шептала, хоче він пити чи ні

змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь

вода завжди була каламутною та іржавою

доводилося тертися об спітнілі кінські боки

"— Дядьку Степане! Казав завфермою, щоб Ви до приводу конячину прислали, бо на завтра свиням зе­лені немає"

"Хтось зачепив Шептала копитом — дві молоді кобилки затіяли посеред вулиці, за кілька кроків од Степана, жартівливу бійку."

"— Ах ти ж, ледаче зілля!"

"— Но-но! — суворо гукнув хлопчак, пробуючи пужалном коневе стегно. — Не балуй!"

Вирішив шукати нових власників у місті

котився по траві, сміючись

бігав понад берегом, на мілині

іржав, перегукуючись із громом

боявся, що Степан вважатиме, ніби він хоче показати норов

до важкої праці не годиться іти, сяючи чистотою

переживав, що коні не впізнають його у такому білосніжному красеневі

соромився своєї справжньої масті